Гідравлічний гасник коливань (гідродемпфер)
Завантажити конспект в форматі “docx” ви можете в кінці опису.
Зміст:
Гідравлічний гасник коливань (гідродемпфер) призначений для гасіння коливань кузовів, або візкових рам, чи буксових вузлів електровозів та електропоїздів. їх встановлюють на електровозах ВЛ10, ВЛ11, ВЛ40, ВЛ80 всіх індексів під кутом 35…45° до горизонталі між рамами кузова і візка. Це дозволяє виключити або обмежити вертикальні й горизонтальні коливання кузова чи рами візка.
В електровозів 2ЕЛ4, 2ЕЛ5, 2ЭС5К гідравлічні гасителі встановлено у вертикальній та горизонтальній площинах за спеціальною схемою, а також, як і в електровозів ЧС4, ЧС4Т, ДЕ1, ДСЗ, між рамою візка і буксами. На електропоїздах ЭР2, ЭР9, ЭД9 вони встановлені у другому ступені центрального підвішування — між рамою візка і надресорним брусом. Гасіння коливань у гідрогасителях відбувається під дією сил в’язкості тертя рідини, що виникають при продавлюванні її поршнем через вузькі канали й всмоктуванні назад через клапани однобічної дії.
Гасителі бувають двосторонньої й односторонньої дії. На електровозі або вагоні електропоїзда допускається установка гідравлічного гасителя тільки одного типу. Гідравлічний гаситель складається із робочого циліндра (5) з голівкою, в якому при коливаннях рами кузова або візка переміщається поршень зі штоком (6) і кільцем (10) (рис. 2.38, а). У нижню частину циліндра запресований корпус (23) із клапаном (22). Шток (6) ущільнений сальниковим пристроєм, що складається з обойми (5) і двох каркасних сальників (2). Гайка (4) фіксує положення деталей гасителя й одночасно стискає гумове кільце (16), що ущільнює корпус (20).
Гаситель кріплять верхньою та нижньою голівками, в яких знаходяться гумові (11) і сталеві втулки (12). На верхню голівку навернутий захисний кожух (3), що фіксується болтом (14). Кріплення штока до верхньої голівки здійснюється гвинтом (13). В якості робочої рідини гідрогасителів застосовують приладове масло. Поршневий телескопічний демпфер односторонньої дії розвиває зусилля опору тільки на ході стиску. Хід розтягання є допоміжним, шток вільно переміщається нагору й засмоктує робочу рідину в підпоршневу порожнину (рис. 2.38, б).
Також вас може зацікавити:
Способи підвішування тягових двигунів та передачі обертаючого моменту (docx)
При ході поршня нагору у підпоршневій порожнині циліндра утвориться розрідження. За рахунок перепаду тиску в цій порожнині та порожнині рекуперативної камери рідина надходить у підпоршневу порожнину. При зупинці поршня диск нижнього клапана 24 закриває впускні отвори, і при русі поршня вниз частина масла з великим опором витісняється через отвори в циліндрі (6) та переміщується в рекуперативну камеру.
Рис. 2.38 Гідравлічний гаситель коливань – а), робота гідрогасителя односторонньої дії – б): 1 – верхня голівка; 2 – двостороння гумова манжета; 3 – захисний кожух; 4 – гайка корпусу; 5 – обойма; 6 – шток поршня; 7 -робочий циліндр; 8 – надпоршнева порожнина; 9 – рекуперативна камера; 10 – поршневе кільце; 11 – гумова втулка; 12 -металева втулка; 13 – стопорний гвинт; 14 – стопорний болт; 15 – гвинт; 16 – ущільнююче гумове кільце; 17 – букса направляюча; 18 – шайба гідравлічного гасителя; 19 – гумове кільце ; 20 – зовнішній циліндр (корпус); 21 – під поршнева порожнина; 22 -запобіжний кульковий клапан; 23 – корпус клапана; 24 – нижній клапан; 25 – нижня голівка
Рис. 2.39 Гідравлічний гаситель двосторонньої дії – а), робота гідродемпфера – б): 1 – робочій циліндр; 2 – шток з поршнем; 3 – обойма; 4 – гайка; 5 – захисний кожух; 6 – сальники; 7 – верхня голівка; 8 -болт; 9 – болт захисного кожуха; 10 – гумове кільце; 11 – направляюча букса; 12 – корпус гасителя; 13 – корпус клапана; 14 -клапан; 15 – нижня голівка
Зі збільшенням тиску в підпоршневій порожнині циліндра понад (2,9±0,3) МПа спрацьовує запобіжний кульковий клапан (23), обмежуючи тим самим зусилля опору гасителя. Телескопічний поршневий гаситель двосторонньої дії (рис. 2.39, а) розвиває зусилля опору при стискуванні та розтягненні. Він відрізняється по конструкції від одностороннього тим, що в поршень вмонтовано клапан. При ході поршня вгору (рис. 2.39, б) тиск робочої рідини в надпоршневій порожнині підвищується.
Диск клапана у поршні притискається до посадкових поясів корпуса. Рідина, переборюючи великий опір, надходить через щілинні канали, розташовані на зовнішньому поясі, у підпоршневу порожнину. Однак тиск у цій порожнині знижується, тому що вивільнюваний обсяг під поршнем більше обсягу рідини, що надійшла. Внаслідок розрідження, обсяг під поршнем заповнюється рідиною, усмоктуваною з допоміжної камери через канавки у нижньому корпусі, калібровані отвори клапана і пази дистанційного кільця.
При підвищенні тиску в надпоршневій порожнині до 4,41 МПа відкривається клапан у поршні, частина рідини перепускається в підпоршневу порожнину. Тиск в надпоршневій порожнині знижується, кулька під дією пружини закриває отвір клапана. Коли поршень переміщається вниз, тиск робочої рідини в підпоршневій порожнині підвищується, диск нижнього клапана притискається до посадкових поясів корпусу, частина рідини, переборюючи великий опір, переходить через щілинні канали в допоміжну камеру.
Водночас при цьому ході тиск рідини в надпоршневій порожнині знижується, клапан поршня відкривається, і частина рідини перетікає через калібровані отвори клапана в надпоршневий простір. Якщо тиск у підпоршневій порожнині 20 підвищиться до 4,41 МПа, спрацює клапан у нижньому корпусі, і частина рідини перепуститься в допоміжну камеру. Тиск у порожнині під поршнем упаде, кулька нижнього клапана під впливом пружини закриє отвір.
Також вас може зацікавити:
Загальні відомості про електрорухомий склад (електропоїзди, електровози)
