Буксовий вузол
Завантажити конспект в форматі “docx” ви можете в кінці опису.
Буксовий вузол призначено для з’єднання рами візка та колісної пари. Також через буксовий вузол передаються тягові і гальмівні зусилля.
Буксові вузли класифікуються:
− по типу роликових підшипників;
− способу посадки їх на шийку осі;
− по конструкції корпусу букси.
Підшипники бувають з циліндричними, сферичними та конічними роликами. Найбільш розповсюджені на вітчизняному рухомому складі підшипники з циліндричними роликами. Існують три способи посадки підшипників на шийку осі: гаряча, втулочна, пресова. На сучасному рухомому складі застосовують гарячу посадку роликових підшипників. В залежності від корпусу, букси розрізняють: букси без опор під ресорні комплекти (безщелепні), та букси з опорами під пружини (щелепні).
Складаються букси з корпусу відлитого зі сталі і роликових підшипників. Лабіринтне кільце запобігає витіканню мастила і попаданню бруду в буксу (при напресовці кільце нагрівають до Т = 120-150°С), лабіринтне кільце насаджують на передпідступічну частину осі в гарячому стані при температурі 125-150°С. Оглядова кришка призначена для огляду переднього підшипника, кількості мастила та обточки колісних пар без знімання букс.
Кріпильна кришка герметизує корпус з зовнішньої сторони і фіксує зовнішні кільця підшипників в буксі. Роликові підшипники представляють собою кільце з вікнами під циліндричні ролики – сепаратор. Дистанційні кільця утримують підшипники на однаковій відстані один від одного. Корончаста гайка призначена для прижимання підшипників і не дає сповзати їм з шийки осі. Стопорна планка стопорить корончасту гайку і запобігає її саморозкручуванню.
Рисунок 1 – Буксовий вузол електровозу ВЛ80: 1 – передня кришка; 2 – корончата гайка; 3, 6 – однорядні роликові підшипники; 4 – внутрішнє дистанційне кільце; 5 – зовнішнє дистанційне кільце; 7 – корпус букси; 8 – задня кришка; 9 – лабіринтне кільце; 10 – шийка осі; 11 – упорне кільце з буртом; 12 – стопорна планка
В електровозах ЧС4 і ВЛ80 буксові вузли кріпляться за допомогою поводків що під’єднані до кронштейнів візка. Є також букси з плоскими направляючими (ВЛ8, ВЛ23) та циліндричними (ЧС2, ЧС2Т).
Рисунок 2 – Буксовий вузол вагону:
1 – корпус; 2 – кришка; 3 – лабіринтне ущільнення (кільце); 4 – підшипники кочення; 5 – шийка осі колісної пари; 6 – приставне кільце; 7 – тарілчаста шайба, що прилягає до 6; 8 – болти
Рисунок 3 – Буксовий вузол електропоїзда ЭР9П:
1 – Фрикційний гасник коливань; 2 – рама візка; 3 – поводок; 4 – букса; 5 – зовнішня пружина; 6 – внутрішня пружина
Основні несправності:
Основною несправністю буксового вузла є його перегрівання внаслідок:
− потрапляння в підшипники піску, утворення металевої стружки, витікання мастила. Внаслідок цього легкість ходу підшипників погіршується, виникає підвищене тертя і в результаті позавчасний вихід з ладу підшипників; − злам елементів підшипника (в основному сепараторів) із-за неякісних матеріалів або браку на виробництві.
Буксові вузли розбирають, всі деталі промивають в мильному розчині. Сепаратори які мають злами або тріщини бракують. Зовнішні і внутрішні кільця підшипників, ролики що мають лущення, плямову або точкову корозію також бракують. Ролики що мають корозію не на поверхні кочення шліфують. Всі ролики вимірюють мікрометром по довжині та ширині. Всі данні по вимірюванню роликів заносяться в спеціальний журнал. В одному підшипнику при збиранні всі ролики повинні бути одного розміру.
Стопорну планку на наявність тріщин випробовують магнітопорошковою дефектоскопією. Застарілі латунні сепаратори можуть заміняти на поліамідні, що мають довший срок служби – 15 років, міцніші та можуть вміщувати на один ролик більше – 15 роликів. Можуть працювати при т = від − 60 до +150°С довготривало і + 200°С короткотривало, також вага в 10 разів менша від латунних.
