Ресорне підвішування
Завантажити конспект в форматі “docx” ви можете в кінці опису.
Ресорне підвішування призначене для забезпечення плавності руху рухомого складу також рівномірно розподіляє навантаження між колісними парами. Ресорне підвішування складається з системи пружин, листових ресор, підвісок, гасників коливань (фрикційні і гідравлічні).
В залежності від конструкції розрізняють:
Одинарне підвішування – якщо навантаження на рами візка від букси передається послідовно через один ресорний елемент;
Подвійне підвішування – якщо навантаження передається послідовно через два елементи.
Рисунок 1 – схеми ресорного підвішування вагонів:
а – буксове; б – центральне; в – люлечне; 1 – букса; 2 – рама візка; 3 – надресорна балка; 4 – люлька; р – зовнішня сила, що діє на пружний елемент
Ресорне підвішування ЕР9, ЕД9
Двоступінчасте підвішування має місце на візках пасажирських вагонів ЕР9, ЕД9. Воно відзначається тим, що пружні елементи встановлені між буксою 1 і рамою 2 (буксове), а також між рамою 2 і надресорною балкою 3 (центральне). Центральне підвішування може бути люлечним або без люлечним. В люлечному підвішуванні (рис. 1 в) кузов спирається на надресорну балку, а балка через комплекти пружних елементів – на люльку 4, шарнірно пов’язану з рамою 2 візка за допомогою підвісок. Рама в свою чергу з’єднана з буксами 1 через буксову ступінь ресорного підвішування.
Ресорне підвішування ЧС-4
Ресорне підвішування електровозу ЧС-4 двоступінчасте. Перша ступінь – це буксове ресорне підвішування, виконане в вигляді пружин з обох боків букси, а також гасниками коливань (амортизатори) що встановлені між рамою візка і буксами (шість амортизаторів на кожен візок). Друга ступінь підвішування виконана в вигляді пружин бокових опор, через які повна вага кузову передається на рами візків.
Рисунок 2 – Ресорне підвішування ЧС4
Ресорне підвішування ВЛ-80
Ресорне підвішування ВЛ-80 двоступінчасте. Перша ступінь ресорного підвішування характеризується наявністю пружних елементів між буксою і рамою візка і складається з однієї листової ресори (складається з трьох верхніх корінних листів та семи нижніх підкорінних з’єднаних посередині хомутом) і двох ресорних стійок з циліндричними пружинами. Також в ресорах є канавки та пази що запобігають здвигу листів відносно один одного. Друга ступінь ресорного підвішування характеризується наявністю пружних елементів між рамою кузова і рамою візка.
Рисунок 3 – Ресорне підвішування ВЛ80
Ремонт ресорного підвішування
Пружини підлягають ремонту за наявності їх просідання або перекосі витків. Пружини, які мають зломи, відколи, тріщини витків або корозію поверхні більше 10%, бракують. Випрямлення і загартовування пружин виконують нагріванням до температури 880-920°С. Витки просівших пружин розводять на верстатах або вручну. Кожна відремонтована пружина піддається огляду і обмірюванню (по висоті у вільному стані, зовнішній і внутрішній діаметр).
Потім пружини випробовують на пресі (на розтяг і під навантаженням). Ресори які придатні і не вимагають розбирання змащують графітовим мастилом з додаванням 5% інгібітора корозії, і випробовують на пресі. Після ремонту справні ресори клеймують. Ресори що мають зломи, тріщни, корозію площею більше 10% − розбирають на пресі. Хомути ремонтують із застосуванням зварювання і наплавлення.
Ресорні листи піддають загартовуванню і відпуску. Загартовують нагріванням до 840-880°С і охолоджують в трансформаторному або машинному маслі 60°С. При відпуску листи витримують у печах 40-50 хв., при температурі 440-460°С, а потім охолоджують на повітрі в закритому приміщенні. Усі термічно оброблені листи перевіряють на твердість (пресом Брінеля, кулькою діаметром 10 мм і вагою 3000 кг).
