Автозчепний пристрій СА-3
Завантажити конспект в форматі “docx” ви можете в кінці опису.
Зміст:
Нежорсткий автозчепний пристрій складається з автозчепу СА-3 («советская автосцепка, третий вариант») і поглинаючого апарата. Автозчеп 13 (рис. 2.77) опирається на центруючу балочку (12), яка за допомогою маятникових підвісок (11) з’єднана з ударною розеткою (9). Розетка (9) з переднім упором кріпиться болтами до буферного брусу рами кузова. Хвостовик автозчепу (13) з’єднаний з тяговим хомутом (6) при допомозі клина (8). Клин утримується від випадіння запірними болтами з планкою (15).
Хомут має трикутний отвір для клина (8), який дає можливість переміщатись автозчепу (13) у радіальному поперечно-горизонтальному напрямку. У внутрішню частину хомута встановлено поглинаючий апарат (5), всередині якого розташовано пружини. Між торцями переднього упора (9) і поглинаючого апарата (5) встановлено передню упорну плиту (7), зовнішня циліндрична поверхня якої стикується з хвостовиком автозчепу (13). Елементи ударно-тягового апарату утримуються від випадіння зі стяжного ящика підтримуючою планкою (14).
Тягові та гальмівні зусилля від корпусу (13) автозчепу через клин (8), тяговий хомут (6) передаються на поглинаючий апарат (5), в якому, внаслідок взаємодії елементів конструкції, поглинається значна частина енергії цих зусиль. Поглинаючий апарат (5) пом’якшує удари та ривки, зменшує динамічні впливи їх на рухомий склад. Поглинаючий апарат при передачі тягових та гальмівних зусиль діє на передню (7) натискну плиту, передаючи ці зусилля на раму кузова. При гальмуванні хвостовик автозчепу (13) діє на передню упорну плиту (7) і через неї на поглинаючий апарат (5), який передає гальмівні зусилля на задній упор (1).
Таким чином, поглинаючий апарат завжди працює на стиснення. Після припинення дії поздовжніх сил на автозчеп поглинаючий апарат розправляється, внаслідок чого розміри поглинаючого апарата відновлюються до первісних. Ударно-тяговий апарат не потребує змащення при роботі і відмічається високою надійністю. Розчеплення одиниць рухомого складу виконується вручну за допомогою розчіпного важеля (3), який в неробочому положенні встановлено у паз кронштейна (2). Для розчеплення рукоять важеля (3) піднімається і повертається проти годинникової стрілки, протилежний кінець важеля передає зусилля через ланцюг (14) валику підйомника автозчепу (13), автозчеп розчіпляється.
Рис. 2.77 Ударно-тяговий апарат автозчепного пристрою СА-3: 1 – задній упор; 2 – кронштейн розчіпного приводу; 3 – розчіпний важіль; 4 – підтримуюча планка; 5 – поглинаючий апарат Ш-1-ТМ; 6 – тяговий хомут; 7 – передня упорна плита; 8 – клин; 9 – передній упор з ударною розеткою; 10 – тримач розчіпного важеля, 11 – маятникове підвішування; 12 – центруюча балка; 13 – автозчепний пристрій СА-3; 14 – ланцюг розчіпного приводу; 15 -запірна планка з елементами кріплення
Автозчепний пристрій СА-3 складається з пустотілого корпусу головної частини (1), в якому міститься механізм зчеплення, та пустотілого хвостовика (2) (рис. 2.78). У вертикальний отвір (3) вставляється клин для з’єднання хвостовика та тягового хомута. Головна частина (1) має великий «И» і малий «М» зуби. Простір між цими нерухомими зубами являє собою зів автозчепного пристрою. У зів входить робоча частина замка (4) і лапа замкотримача (9) «Г».
Також вас може зацікавити:
Сучасні системи автоматичного зчеплення (docx)
Внутрішній простір голівки (1) називають карманом. Замок (4) встановлено направляючим зубом «С» в отвір кармана, сигнальний відросток замка «Ж» виходить через отвір зовні і сигналізує про розчеплення автозчепу. Його зазвичай фарбують у червоний колір. На шип замка «Б» встановлено запобіжник (9), який верхнім плечем «Е» опирається на полицю в кармані «Н». З правої сторони кармана на шип «Л» встановлено замкотримач (9).
З зовнішньої сторони в отвори «О» голівки встановлюють валик підйомника (7), який закріплений запірним болтом (8). На квадратну частину валика надіто підйомник (5), який опирається на опору «П» в кармані вузьким пальцем «Д». Пустотілий хвостовик корпуса автозчепу має прямокутний перетин постійної висоти по всій довжині хвостовика. Торець хвостовика зроблений циліндричним. Корпус автозчепу та його деталі відлиті з високоякісної сталі без механічної обробки.
Рис. 2.78 Деталі автозчепного пристрою СА-3: 1 – пустотіла головна частина (И – великий зуб автозчепу. М – малий зуб автозчепу. Н – серпоподібний упор замка з полицею для запобіжника, О – отвори для кріплення валика підйомника, Л – циліндричний шип замкотримача, П – козирок та прилив для опори підйомника); 2 – пустотілий хвостовик автозчепу; 3 – вертикальний отвір під клин; 4 – замок (Б – циліндричний шип для запобіжника, Ж – сигнальний відросток, С – направляючий зуб); ; 5 – підйомник (А – широкий палець, Д – вузький палець); 6 -запобіжник (Е – верхнє плече, К – нижнє плече); 7 – валик підйомника; 8 – запірний болт; 9 – замкотримач (В – противага, Г-лапа, Р- виступ)
Під час зчеплення локомотива з вагоном (рис. 2.79) малий зуб іншого автозчепу (5) сковзає по скошеній поверхні великого зуба (4). Під дією натиску малі зуби входять у зіви автозчепів. Замки (3, 6) спочатку утискуються в карман, а потім, як тільки малі зуби (5, 7) стають на свої місця, та під дією своєї ваги опускаються в нижнє положення, замикаючи автозчепні пристрої. Замкотримачі (2, 9) залишаються в кармані притиснутими замками сусідніх автозчепів, противага замкотримача «В» при цьому піднімається.
Верхнє плече запобіжника (1) спочатку піднімається над полицею, а потім знов на неї опускається. При русі поїзда замки (3, 6) труться боковими поверхнями між собою і намагаються увійти в карман, але запобіжники (1) упираються у противагу замкотримача (2) «В» і не допускають саморозчеплення. Щоб розчепити автозчепні пристрої, потрібно повернути до кінця рукоятку (3) розчіпного важеля (див. рис. 2.77), тим самим повернути валик підйомника.
Разом з валиком (10) (рис. 2.80) повертається і підйомник (9). Широкий палець підйомника (9) давить на відлив замка (3) і вводить замок в кишеню. Сигнальний відросток замка (11) при цьому виходить зовні і сигналізує про розчеплення автозчепу. Вузький палець давить на уступ замкотримача (2) та піднімає його. Замкотримач (2) не може повертатись відносно свого шипа, тому що затиснутий в кишені замком іншого автозчепу (6), і тому він піднімається.
Рис. 2.79 Зчеплення локомотива з вагоном: 1 – запобіжник; 2 – замкотримач; 3 – замок; 4 – великий зуб; 5 – малий зуб іншого автозчепу; 6 – замок іншого автозчепу; 7 -малий зуб; 8 – великий зуб іншого автозчепу; 9 – замкотримач іншого автозчепу
При подальшому повертанні підйомника (9) його вузький палець заскакує за уступ замкотримача (2), і той під власною вагою опускається. Замкотримач заклинює підйомник (9) у вертикальному положенні і через нього заклинює замок (3) в кишені. У зіві нашого автозчепу утвориться простір, що дасть можливість відвести сусідній автозчеп
Рис. 2.80 – Розчеплення локомотива з вагоном: 1 – запобіжник; 2 – замкотримач; 3 – замок; 4 – великий зуб іншого автозчепу; 5 – малий зуб іншого автозчепу; 6 – замок іншого автозчепу; 7 – малий зуб; 8 – великий зуб; 9 – підйомник; 10 – валик підйомника; 11 – сигнальний відросток; 12 – розчіпний ланцюг
При відведенні іншого автозчепу замкотримач (2) вивільнюється і провертається відносно свого шипа, звільнюючи підйомник (9), який звільняє замок (3). Замок під власною вагою виходить у зів, і автозчеп готовий до наступного зчеплення. При випадковому розчепленні необхідно через отвір (13) знизу натиснути на лапу замкотримача (9) і підняти його. Замкотримач вивільниться і розклинить підйомник і замок. Зчеплення відновиться. Для забезпечення нормального процесу розчеплення потрібно, щоб деталі вільно, без заїдань переміщувалися під дією своєї ваги.
Також вас може зацікавити:
Загальні відомості про електрорухомий склад (електропоїзди, електровози)
