Розташування обладнання та схеми вентиляції електровозів (docx)

Розташування обладнання та схеми вентиляції електровозів

Завантажити конспект в форматі “docx” ви можете в кінці опису

Обладнання, необхідне для роботи електровоза, розташовано в кабінах, високовольтних камерах, машинних приміщеннях, на даху, торцевих стінках і під кузовом електровоза. Розглянемо розташування обладнання на деяких електровозах, які експлуатуються на залізницях України.

В кабіні машиніста електровоза ВЛ11М розташований пульт управління (рис. 7.2), в який вмонтовані: кнопковий вимикач КУ, резистор до електричних ламп, пульти управління та тумблери включення поїзного диспетчерського радіозв’язку, регулятор тиску АК-11Б живильної магістралі, кнопковий пост включення та перевірки електричних кіл локомотивної сигналізації, кнопка «Проверка САУРТ», блок тумблерів і кінцевий вимикач для відпустки гальм локомотива.

У верхній частині пульта на панелі вимірювальних приладів установлені сигнальні лампи підсвічування приладів у нічний час, прилади контролю напруги в контактному проводі, струму якоря та збудження тягових електродвигунів, манометри контролю тиску в головних і зрівняльних резервуарах, у гальмовій магістралі та гальмових циліндрах.

З боку помічника машиніста в кабіні є: манометр контролю тиску повітря в колах управління, вольтметр контролю напруги в ланцюзі акумуляторної батареї, лічильник імпульсів, сигнальна лампа, кнопковий пост подачі піску, свистка, включення фіолетового освітлення, тумблери включення червоного та білого світла буферних ліхтарів, обігріву вікон і освітлення ходових частин, кнопковий вимикач КУ, а також розетка 50 В постійного струму. На лобовій стінці кабіни розташовані протисонячні щитки, вентилятори обдування лобових вікон і кабіни, склоочисники. На стійці між лобовими вікнами — п’ятизначний світлофор локомотивної сигналізації.

З боку машиніста на стійці між лобовими та бічними вікнами встановлено швидкостемір. На каркасі швидкостеміра закріплена коробка, на якій розміщені сигнальна лампа пристрою контролю пильності машиніста «УКБ», резистор з написом «УКБМ ярко», «тускло». Над лобовими вікнами в середній частині передньої стінки для огородження прожектора передбачена спеціальна коробка, на кришці якої є таблички з позначенням секції. На коробці також знизу встановлений пристрій пильності машиніста. У стелю кабіни вмонтовані два плафони освітлення та два світильники зі світлофільтрами зеленого кольору.

На задній стінці кабіни встановлений: вимикач включення кіл управління, рамки з електричними та пневматичними фотосхемами, гучномовці для радіостанцій КВ та УКВ, запобіжний електричний автомат на 16 А, платтяна шафа, дзеркало, аптечка та рукоятка стовпчика ручного гальма, відкидне сидіння для третьої особи. Уздовж бічної стінки кабіни з боку машиніста знаходяться: рукоятки пильності локомотивної сигналізації, електропневматичний клапан локомотивної сигналізації (ЕПК), пневматичний клапан пісочниці, педаль пневматичного клапана тифона, кнопковий пост подачі свистка, сигналу та піску, кран машиніста та кран допоміжного гальма, пристрій імпульсної подачі піску.

Контролер розташований перед пультом машиніста та віддалений від бічної стінки кабіни на відстань, що дозволяє в цьому просторі перебувати машиністові електровоза. Між контролером і задньою стінкою кабіни є прохід. На робочому місці машиніста і помічника встановлені сидіння.

Рис. 7.2 Розташування обладнання в кабіні машиніста електровоза ВЛ11М: а) передня частина; б) задня стінка; в) вид зверху; г) панель приборів:
1 – печі обігріву; 2 – затиск контактний; 3 – кнопковий вимикач КУ;4 – тримач для блоків попереджень; 5 – тіньовий щиток; 6 -світильник транспортний зі світлофільтром зеленого кольору; 7 – світильник залізничний; 8 – світлофор п’ятизначний; 9 -таблички; 10 – склоочисник; 11 – люк (отвір) для подачі свіжого повітря; 12 – панель для блоків попереджень; 13 – радіостанція УКВ; 14 – сидіння для третьої особи; 15 – рамка зі схемою; 16 – автомат А63-М; 17 – вимикач АК63-111; 18 – радіостанція KB; 19 – рамка зі схемою; 21 – аптечка;

22 – рукоятка ручного гальма; 23 – піч електрична ПЭТ-1УЗ; 24 – попільниця; 25 – кнопковий пост; 26 – крісло; 27 – пульт помічника машиніста; 28 – пульт керування поїзної радіостанції; 29 – контролер; 30 – пульт машиніста; 31 – панель вимірювальних приладів; 32 – швидкостемір; 33 – кран допоміжного гальма; 34 – кран машиніста; 35 -рукоятка пильності; 36 – кнопковий пост подачі свистка, сигналу й піску; 37 – електропневматичний клапан, 38 – пристрій імпульсної подачі піску;

39 – сигнальні лампи; 40 – вольтметр для виміру напруги в контактній мережі; 41, 43 – манометри для виміру напруги головного й зрівняльного резервуарів; 42, 46 – амперметри для контролю струму якоря й порушення тягових електродвигунів; 45 – манометри гальмової магістралі й гальмового циліндра; 47 – кнопка «Проверка САУРТ»; 48 – поворотний запобіжний щиток; 49 – пристрій контролю пильності; 50 – педаль пильності; 51 – вентилятор.

ВВК. Між ВВК і правою (по ходу електровоза) стінкою кузова передбачений прохід для доступу до обладнання, встановленого у ВВК, при оглядах і ремонтах. Двері ВВК обладнані також короткозамикачем, що виключає можливість попадання під високу напругу при відмові механічного та пневматичного блокувань або мимовільному підйомі струмоприймача чи падінні (у випадку обриву) дроту контактної мережі на струмоведучі частини та апарати, встановлені на даху електровоза.

Рис. 7.3 Розташування обладнання електровоза ВЛ10:
1 – кабіна машиніста; 2 – прожектор; 3 – тифон; 4 – швидкодіючий вимикач; 5,6- індуктивний шунт і резистори ослаблення поля; 7 – струмоприймач; 8, 9 – пускові резистори; 10 – дешифратор АЛСН; 11 – мотор-вентилятор з генератором керування; 12 -даховий роз’єднувач; 13 – дросель придушення перешкод радіоприймання; 14 – мотор-компресор; 15 – високовольтна камера; 16 – блок електроапаратів № 2; 17 – блок електроапаратів № 1; 18 – мотор-генератор рекуперації; 19 – санвузол.

Також вас може зацікавити:

1981. Электровозы ВЛ10 и ВЛ10у, О.А. Кикнадзе

У високовольтній камері апаратура розташована у два поверхи. На першому поверсі по обидві сторони середнього проходу розташовані блоки апаратів № 1 (рис. 7.4) та № 2 (рис. 7.5). На другому по всій довжині та ширині ВВК розміщені блоки пускових резисторів, індуктивних шунтів і резистори ослаблення збудження.

В машинному приміщенні кузова розміщений мотор-вентилятор з генератором управління на валу, перетворювач, агрегат мотор-компресора, малогабаритний компресор для підйому струмоприймача, дешифратор локомотивної сигналізації, агрегат панелі управління, пристрій радіостанції КВ, вогнегасники ОУ-5, пневматичне обладнання. В машинному приміщенні секції А на торцевій стінці ВВК встановлені вимикачі обігріву клапанів продувки, обігріву компресора та санітарного вузла, розетка 50В та автомати на 5 А електричних кіл локомотивної сигналізації.

У секції Б на торцевій стінці ВВК є те ж обладнання, крім вимикача обігріву санітарного вузла. На каркасі мотор-вентилятора розташований: агрегат гальмових циліндрів (кран 1-2, фільтр контакторний Э-114, редуктор ум. № 348 із кронштейном Э-117, зворотний клапан 1,2) і реле тиску. На правій (по ходу електровоза) бічній стінці кузова над мотор-компресором розміщений клапан електроблокувальний КПЭ-99, пневматичний вимикач управління ПВУ-2, агрегати клапанів довантажуючих циліндрів і зриву рекуперації, клапан електропневматичний.

Також вас може зацікавити:

Розташування обладнання на електропоїздах

На лівій (по ходу електровоза) бічній стінці біля перетворювача встановлений агрегат електричних кіл управління та клапан пісочниці. В торцевій стінці ВВК — пневматичні вимикачі управління ПВУ-7. На торцевій стінці над дверима до перехідного містка — агрегат клапанів струмоприймача. У поперечному проході над дверима в кабіну машиніста — агрегат клапанів сигналів і циліндра довантажуючого пристрою. Поруч із дверима перехідного містка кузова передбачений люк з блокуванням для виходу на дах.

У машинному відділенні наскрізний, тупиковий і поперечний проходи в нічний час освітлюються плафонами, а ВВК — електричними лампами. Плафони та лампи включають із панелі пакетних вимикачів, установленої на торцевій стінці ВВК із боку кабіни машиніста.

Рис. 7.4 Блок електроапаратів № 1 електровоза ВЛ 11м:
1 – датчик буксування ДБ-019; 2 – перемикач кулачковий двопозиційний ПКД-023; 3, 4, 6 – перемикачі ПКД-047-01, гальмовий ПТ-022-01, груповий ПКГ-040-01; 5 – аркуш ізолюючий; 7, 8, 9, 10, 11, 21 – контактори, відповідно, швидкодіючий БК-78Т, пневматичні ПК-121-14, ПК-123-29, ПК-123-63, ПК-122-63, ПК-123-43; 13 – датчик напруги ДН-006; 14, 15 – реле проміжні РП-280, РП-282; 16, 17, 18, 19, 20 – реле часу РЭВ-292, рекуперації РР-498, низької напруги PHH-497, підвищеної напруги РПН-496, перевантаження РТ-502; 22 – перемикач ПКД-047; 23 – перемикач гальмовий ПТ-022; 24 – блок вентилів переходу; 25, 26, 27, 28 – панелі діодів; 29 – затиск контактний; 30 – панель датчиків ПДТ-033; 31 – резистор ПП-205; 32 – панелі заземлення; 33 – розетка РЗ-8Б; 34 -каркас.

На даху електровоза кожної секції встановлений струмоприймач. Безпосередньо в струмоприймач вмонтований дросель, призначений для придушення радіоперешкод, що виникають при контакті між полозом струмоприймача та контактним дротом. Там також розташовані: роз’єднувач високовольтний; роз’єднувач для від’єднання ушкодженого струмоприймача; конденсатори; головне уведення; вілітовий розрядник; лобовий прожектор; антена радіостанцій КВ і УКВ. Монтаж кіл високовольтної апаратури здійснюється мідними шинами, гнучкими шунтами та встановленими на опорних ізоляторах сталевими шинами — куточками.

Також вас може зацікавити:

2008. Электровоз ВЛ11К. Руководство по эксплуатации (пособие для локомотивных бригад) А.А. Мальгин

Крім того, на даху передбачена можливість установки на кожен електровоз сполучної струмоведучої шини для створення ланцюга високої напруги при приєднанні до двосекційного електровоза третьої секції. Під кузовом електровоза розташована акумуляторна батарея у двох ящиках, які можуть висуватися на роликах при відкритих до горизонтального положення кришках. Ящик зовні обладнаний трубками для відводу газів, що виділяються під час заряду акумуляторів.

На лобовій і торцевій частинах кузова є коробки для розеток міжсекційного з’єднання. Під кузовом симетрично в центрі розташовані головні резервуари, наприкінці кузова — повітророзподільник. Крім того, під кузовом установлені плафони для освітлення ходової частини електровоза, розетки для подачі напруги на тягові електродвигуни електровоза від спеціальної мережі депо при пересуванні електровоза з низькою швидкістю, труби пневматичного монтажу та освітлення. У торцевої стінки секції А електровоза з лівої (по ходу електровоза) сторони встановлений санітарний вузол.

Рис. 7.5 Блок електроапаратів № 2 електровоза ВЛ11М:
1, 2, 3 ,4, 5, 6, 7 – резистори: відповідно, ПП-016, ПП-202-08, ПП-202-04. ПП-202-01, ПП-223, ПП-202-07, ПП-202-06; 8 — лист ізолюючий; 9 – панель шунта; 10 – лічильник СКВТ-Д621; 11, 13 – відключателі; 12 – реле проміжне РП-280; 14 – перемикач вентиляторів ПВ-021; 15, 16, 52 – затиски контактні; 17, 18, 19, 22, 23, 24, 26. 27, 28, 36, 38, 41, 42, 49, 51 – контактори, відповідно, електромагнітні МК310-А, МК15-01, МКІЗ, пневматичні ГЩ122-63, ПК-121-63, ПК120-69, ПК121-50, ПК120-56, 1Ж120-64,

електромагнітний МКП-23Д, МКП-23Е, ТКПМ111-8, ТКПМ111-25, ТКПМ-МІ8, ТКПМ111-22; 20, 21, 34, 35, 36, 37, 39, 48 – реле проміжні РП-І287, РП-282, перевантаження РТ-500, струму РТ-067, диференціальні РДЗ-068, РДЗ-068-01, РЭВ-294; 25 – опір розрядне СПГ-2 типи П-206; 29 – резистор ПП-017; 30, 32, 46 – панелі запобіжників, затисків, заземлення; 31, 44 – панелі; 33 -каркас; 40 – контролер КР-005; 43 – кнопковий вимикач; 45 – запобіжник ПКЭН006-10В2; 47 – резистор до вольтметру-Р-109/1; 50 – резистор ШС-235; 53, 54 – панелі діодів; 55 – опір лічильника Р600М

Система вентиляції електровоза необхідна для повного використання потужностей і забезпечення нормальних умов роботи тягових електродвигунів, електродвигунів компресорів, пускових резисторів, резисторів ослаблення збудження та індуктивних шунтів. Схеми вентиляції (рис. 7.6) в обох секціях електровоза ідентичні. Подача повітря для системи вентиляції централізована від одного загального відцентрового вентилятора Ц13-50 № 8 із двома вихідними патрубками, установленого в машинному приміщенні.

Охолоджувальне повітря забирається із зони форкамери через лабіринтові жалюзі (7), установлені на даху. Повітря в кожусі вентилятора (4) розділяється на два потоки. Один використовується для охолодження тягових електродвигунів, електродвигуна компресора та вентиляції кузова, інший — направляється по двом повітропроводам для охолодження резисторів ослаблення збудження, пускових резисторів та індуктивних шунтів. Повітря в атмосферу виходить через лабіринтові щілини в даху під ВВК. На лабіринтові щілини встановлюють поворотні заслінки (6). У

зимовий час заслінки повинні бути повернені в положення «Закрыто», у літнє — «Открыто». Повітря до тягових електродвигунів подається по повітропроводам (12-15). Із них відбирається повітря в кузов через вікна, регульовані заслінкою, для створення надлишкового тиску в кузові. Подача повітря в тяговий електродвигун ТЛ-2К1 повинна бути не менш 95 м3/хв. Розподіл повітря по тягових електродвигунах здійснюється заслінками, встановленими на вихідному патрубку вентилятора. При цьому збільшення витрати повітря для тягового електродвигуна М1 може бути досягнуте завдяки зменшенню витрати повітря тяговим електродвигуном М4 або М2.

У першому випадку заслінку № 1 варто переміщати від себе, а в другому —заслінку № 3 на себе. Аналогічно регулюють розподіл повітря на інших тягових електродвигунах. При експлуатації необхідно перевіряти повітропроводи системи охолодження та виключати влучення в них сторонніх предметів, тому що це веде до неприпустимого зменшення кількості охолодженого повітря, а також до механічного ушкодження охолоджуваного обладнання. Під час роботи електровоза двері форкамер повинні бути закриті, тому що в противному випадку в кузові створюється розрідження, що сприяє підсмоктуванню повітря через нещільності кузова й запиленню в кузові електровоза.

Рис. 7.6 Схема вентиляції електровоза ВЛ11м:
1 – блок індуктивних шунтів; 2 – дефлектор; 3 – блок пускових резисторів; 4 – відцентровий вентилятор Ц13-50 № 8; 5 -електродвигун компресора; 6 – поворотні заслінки вихідних лабіринтів у камерах БПР; 7 – жалюзі вертикальні лабіринтові; 8 -форкамера; 9 – регулювальний пристрій; 10 – заслінки; 11 – вікно виходу повітря в кузов; 12, 13, 14, 15 – повітропроводи.

Електровоз до експлуатації взимку підготовляють відповідно до «Технічних вказівок по підготовці до роботи та технічного обслуговування електровозів у зимових умовах» у строки, встановлені наказами начальника залізниці та начальника депо, і пристосовують до найближчого планового ремонту. При цьому необхідно виконати наступне: перевірити стан брезентових вентиляційних патрубків на щільність прилягання рамок до повітропроводів і люків тягових електродвигунів (при необхідності встановити ущільнювальні прокладки з гуми та повсті); щільно закрити поворотні заслінки, які встановлені на даху електровоза, бічні зазори (особливо в місці установки індуктивних шунтів);

не допускати щілини з бічних і торцевих сторін у місці установки індуктивних шунтів; щілини між знімним дахом і дахом електровоза заповнити мастикою, що складається з бітумного лаку і азбестового порошку, або ж установити (приклеїти) ущільнювальні прокладки з гуми або повсті; на всі жалюзі забору повітря поставити протиснігові фільтри (штори). Крім того, протиснігові фільтри необхідно систематично, не рідше двох разів у тиждень, очищати від пилу та снігу стисненим повітрям та щітками із синтетичного матеріалу. З метою попередження влучення снігу та пилу в кузов, забороняється експлуатація електровозів з відкритими дверима.

При снігопадах і заметілях, як при русі електровоза, так і на стоянках, не можна вимикати мотор-вентилятори, щоб уникнути влучення снігу через верхні вентиляційні отвори. Щоб у важких погодних умовах запобігти влучення снігу та вологи в електроустаткування, перед усмоктувальним патрубком вентилятора у форкамері встановлюють три штори, які в неробочому положенні прикріплені до бічної стінки кузова. Як вказано вище, на електровозі для подачі повітря в системи охолодження електроустаткування встановлюють відцентровий вентилятор Ц13-50 № 8.

Технічні дані вентилятора наступні: частота обертання — 990 об/хв; діаметр робочого колеса — 800 мм; потужність — 54,0 кВт. Відцентровий вентилятор (рис. 7.7) має зварне робоче колесо (3), яке складається з несучих і допоміжного дисків, 32 загнутих лопаток і втулки. Колесо поміщене в спіральний равликоподібний кожух (1). Повітря надходить у вентилятор через усмоктувальний патрубок (6), протікає уздовж його осі, потім по каналах між лопатками колеса, під дією відцентрової сили переміщається в спіральному кожусі, звідки під тиском нагнітається у повітропроводи до охолоджуваного обладнання.

Осьовому зсув колеса запобігає гайка (5), яка встановлена на валу електродвигуна (2), а стопорна шайба фіксує гайку від розгвинчування. Для покращення умов роботи підшипників електродвигуна зібрані агрегати електродвигуна й колеса піддають динамічному балансуванню. В равлик, заздалегідь встановлений в кузові, при зборці електровоза, вставляють колесо, насаджене на вал електродвигуна. Співвісність колеса й равлика, а також паралельність колеса та задньої стінки в горизонтальному напрямку регулюють, пересуваючи електродвигун на рамі, а у вертикальному напрямку — за допомогою прокладок, встановлених під відповідні лабети електродвигуна.

Вхідний патрубок розташовують у вентиляторі таким чином, щоб зазор між колесом і торцем патрубка був у межах 2…5 мм, а вісь патрубка повинна збігатися з віссю колеса. Зсув патрубка можливий завдяки овальним отворам у фланці. В експлуатації у випадку появи шуму, створюваного вентилятором, необхідно перевірити зазор між колесом і рухливим патрубком, виставити патрубок, як зазначено вище, і закріпити його болтами, наявними на його внутрішній поверхні.

Рис. 7.7 Відцентровий вентилятор Ц13-50 № 1
1 – кожух; 2 – електродвигун; 3 – робоче колесо; 4 -вентиляційні лопасті; 5 – гайка; 6 – патрубок

Усередині кузова електровоза ВЛ80 все обладнання розташоване у високовольтній камері (ВВК) і коридорах (рис. 7.9). З боку кабіни машиніста у ВВК встановлені: допоміжний компресор для підйому струмоприймача; розщеплювач фаз; панель № 3 з електричними низьковольтними апаратами; розподільний щит; панель № 4 з високовольтними апаратами; блок захисних електричних автоматів; блок силових апаратів, трансформатор; ТРПШ з дроселями для живлення кіл управління; блокувальний перемикач.

У середній частині ВВК (трансформаторне приміщення) на гумових конусних амортизаторах установлений блок тягового трансформатора, охолоджувачі якого знаходяться нижче підлоги кузова і захищені від механічних ушкоджень сітками. Для захисту від проникнення в кузов пилу та снігу по периметру трансформатора на рівні підлоги кузова встановлене гумове ущільнення. У цьому ж приміщенні в спеціальному каркасі встановлені конденсатори допоміжних машин, датчик струму та панель № 2 з електричними апаратами.

З боку масляного насоса тягового трансформатора під трапом розміщений трансформатор живлення нагрівальних пристроїв. Над блоком тягового трансформатора закріплені роз’єднувачі випрямних установок. Ліворуч і праворуч від трансформаторного приміщення встановлені мотор-вентилятори МВ1, МВ2 системи вентиляції. У малих форкамерах МВ1 і МВ2 розміщені (по двох у кожній) індуктивні шунти. Над МВ1 і МВ2 розташовані блоки відцентрових вентиляторів для охолодження гальмових резисторів у режимі електричного гальмування, або випрямних установок, згладжуючих реакторів та охолоджувачів тягового трансформатора у режимі тяги.

Перемикання напрямку повітря в режим тяги або гальмування здійснюється за допомогою спеціального пристрою, який встановлений між гальмовими резисторами і випрямними установками. Нижче випрямних установок встановлено згладжуючі реактори. У торцевій частині ВВК розташовані: блок мотор-компресора; блок силових апаратів; випрямна установка збудження тягових електродвигунів, які працюють в режимі реостатного гальмування; блок вимірів; панель захисту від юза; панель № 1 з електричними апаратами допоміжних машин; блок керування реостатним гальмуванням БУРТ (тільки на першій секції); лічильник електричної енергії.

На знімних кришках монтажних люків дахів кожної секції електровоза встановлені: струмоприймач (4); розрядник (13); два високовольтні роз’єднувачі (на іншій секції один); повітряний високовольтний вимикач (16); головне уведення із трансформатором струму (18); дросель (10) та фільтр захисту від радіоперешкод; жалюзі (11) для викиду в атмосферу охолодного повітря від блоків гальмових резисторів; змійовик для охолодження стисненого повітря та головні резервуари. Для виходу обслуговуючого персоналу з кузова на дах передбачений люк із кришкою. На даху тільки першої секції встановлюється антена радіостанції KB-діапазону і передбачається на корпусі прожектора стійка для установки антени радіостанції УКВ-діапазону.

Електричний зв’язок струмоприймачів з апаратами здійснений за допомогою сталевих шин трубчастого перетину, установлених на ізоляторах, а між цими шинами першої та другої секцій — за допомогою гнучкого мідного шунта. Струмоприймач встановлений на ізоляторах. Головний вимикач, струмовий трансформатор, роз’єднувачі встановлені на прокладках, промазаних пастою. Всі знімні кришки з’єднані з кузовом за допомогою гнучких мідних шунтів. Під кузовом електровоза встановлена: акумуляторна батарея (31), штанга для заземлення контактного проводу, світильники для освітлення ходових частин, розетки для підключення переносної лампи.

На колієочиснику закріплені дві приймальні котушки (26) системи АЛСН. На торцевій стінці встановлена розетка для подачі напруги 50 В постійного струму в електричне коло управління електровозом від мережі депо, розетки для подачі високої напруги на тягові двигуни та допоміжні машини, а також розетка для підключення блокувань штор ВВК від спеціального пристрою депо. Електричні кола управління обох секцій з’єднані штепсельними розніманнями. Для міжсекційного електричного з’єднання проводів резервування фазорозщеплювача встановлені прохідні ізолятори.

Електричне з’єднання амперметра однієї секції з вимірювальним шунтом у ланцюзі тягового двигуна іншої секції електровоза здійснюється високовольтним штепсельним розніманням. Розетки і прохідні ізолятори установлені на гумові прокладки з покриттям поверхонь ущільнюючою пастою. На блоці тягового трансформатора встановлені: головний контролер; перехідний реактор; блок диференціальних реле; панель № 9 з апаратами для запобігання опускання струмоприймача під навантаженням.

Рис. 7.8 Розташування обладнання на електровозі ВЛ11М:
1 – ревун ТС-22; 2 – апарати в кабіні; 3 -і струмоведучий косинець; 4 – опорний ізолятор; 5 – розрядник; 6 – шина; 7 – струмоприймач; 8 – головне уведення; 9 -дросель придушення радіоперешкод; 10 – роз’єднувач високовольтний; 11 – блок індуктивних шунтів; 12 – блок пускових резисторів; 13 – блок апаратів № 2; 14 – панель управління’, 15 – блок мотор – компресора;

16 – антена радіостанції; 17 – санвузол; 18 – перехідна площадка; 19 – ящик «ЗИП»; 20 – коробка розеток міжсекційного з’єднання; 21 – повітророзподільник; 22 – перетворювач НБ-436У; 23 – агрегат мотор – компресора для підйому струмоприймача; 24 – панель заземлення; 25 – відцентровий вентилятор Ц-13-50 № 8 із двома вихідними патрубками; 26 – дешифратор; 27 – блок апаратів №1; 28 – акумуляторна батареї; 29 – головні резервуари.

Рис. 7.9 Розташування обладнання на електровозі ВЛ80:
– панель №3 електричних апаратів; кіл керування; 2 – ревун ТС-15; 3 – допоміжний компресор КБ-1У; 4 – струмоприймач ТЛ-13У; 5 – розподільний щит РЩ-34; 6 -клапан струмоприймача ЗВТ-54А; 7 – фазорозщеплювач НБ-455А; 8 – резистори послаблення поля ТЕД; 9 – випрямні установки ВУК-4000Т-02; 10 – дросель захисту від радіоперешкод Д-51; 11 – жалюзі повітряні; 12 – перехідний реактор ПРА-48; 13 – розрядник РВЗ-25М; 14 – електричний контролер головний ЗКГ-8Ж; 15 – панель №2 електричних апаратів; допоміжних кіл; 16 – головний вимикач ВОВ-25А-Ю/400-УХЛ1;

Також вас може зацікавити:

1982. Электровоз ВЛ80с. Руководство по эксплуатации

17 – пристрій перемикання повітря УПВ-5; 18 – ввідний ізолятор, трансформатор струму; 19 – блок гальмівних резисторів; 20 – відцентровий вентилятор охолодження; силового обладнання; 21 – резервуари – збірники конденсату; 22 – панель №1 електричних апаратів; допоміжних кіл; 23 – лічильник електричної енергії; 24 – вентиль захисту ВЗ-60; 25 – прожектор; 26 – приймальні катушки АЛС; 27 – піскоподаюча труба; 28 – відцентровий вентилятор охолодження ТЕД; 29 – згладжуючий реактор РС-53; 30 – тяговий трансформатор ОДЦЗ-5000/25Б; 31 -акумуляторна батарея 42КН-125; 32 – компресор КТ6-3л; 33 – блок управління реостатним гальмуванням; БУРТИ2; 34 – ресорне підвішування; 35 – автозчіпний пристрій СА-3;

Рис. 7.10 – а) Блок силових апаратів електровоза ВЛ80: 1 – резистори послаблення поля тягових двигунів; 2 – лінійні контактори; 3 – вимикачі тягових двигунів; 4 – силові контактори послаблення поля без дугогасіння; 5 – силові контактори послаблення поля з дугогасінням; 6 – реле перевантаження тягових двигунів; в режимі тяги (РП); 7 – реверсор; 8 – клемна рейка; 9 – резистори послаблення поля тягових двигунів; 10 – лінійні контактори; 11 – роз’єднувач контактних шин PLUK-56; 12 – силові контактори послаблення поля без дугогасіння; 13 – силові контактори послаблення поля з дугогасінням; 14 – реле перевантаження тягових двигунів; в режимі реостатного гальмування (РПТ); 15 – реле буксування; 16 – реле часу режиму буксування; 17 – гальмівний перемикач

Рис. 7.10 – б) Розподільний щит РЩ-34 електровоза ВЛ80: 1 – контактор зарядки акумуляторної батареї; 2 – амперметр струму зарядки акумуляторної батареї; 3 – тумблер “Нормальная зарядка ”, “Усиленная зарядка”; 4 – тумблер вмикання освітлення та лампа освітлення РЩ; 5 – рубильник вмикання акумуляторної батареї; 6 – запобіжники акумуляторної батареї (10А); 7 – блок регулювання напруги; 8 – вольтметр напруги акумуляторної батареї; 9 – тумблер зарядки акумуляторної батареї; 10 – перемикач режимів роботи “Нормальный режим”, “Аварийный режим”; 11 – запобіжник резервний; – запобіжник “Освещение РЩ”; 12 – запобіжник “Компрессор пантографа”; 13 -запобіжник “Серводвигатель”; 14 – запобіжник “ТРПШ-2″; 15 – панель РЩ-34; 16 – болт кріплення РЩ-34

Рис. 7.11 Панелі електричних апаратів електровоза ВЛ80:

ПАНЕЛЬ №1:
R6 – резистор пуска фазорозщеплювача; 160 – електромагнітний контактор вмикання РЩ; 113 – реле перевантаження допоміжних машин; 119 – електромагнітний контактор пуску фазорозщеплювача; 125 – електромагнітний контактор фазорозщеплювача; 111 – перемикач допоміжних кіл; 126 – роз’єднувач секцій; 124 – електромагнітний контактор мотор-компресора; 127 -електромагнітний контактор мотор-вентилятора № 1; 128 – електромагнітний контактор мотор-вентилятора № 2; 129 -електромагнітний контактор мотор-вентилятора № 3; 130 – електромагнітний контактор мотор-вентилятора № 4; 137,139,141 …148,154,156 -ТРТ – теплові реле струму допоміжних машин.

ПАНЕЛЬ №2:
133 – електромагнітний контактор моторнасоса; 209 – проміжний електромагнітний контактор вмикання живлення кнопок управління допоміжними машинами; 112 – трансформатор живлення сельсинів покажчиків позицій 9КГ-8Ж; 123 – реле контролю “землі”.

ПАНЕЛЬ №3:
267 – проміжне реле контролю роботи 9ПК-150; 268 – проміжне реле заміщення гальмування електричного пневматичним; 269 – проміжне реле кіл захисту від буксування та юзу; 270 – проміжне реле реостатного гальмування; 207 – проміжне реле контролю вмикаючої котушки ГВ; 264 – проміжне реле контролю перевантаження ТЕД; 265,266 – проміжне реле кіл синхронізації роботи ЗКГ-8Ж; 204 – реле часу контролю роботи ЭКГ-8Ж; 272 – проміжне реле контролю положень крана машиніста умов.№395; 393 – проміжне реле контролю автоматичної підсипки ліска при швидкостях руху 0…10 км/год; 271 – проміжне реле контролю тиску в гальмівних циліндрах; 206 – електромагнетний контактор реверсування сервомотора; 208-електромагнетний контактор сервомотора.

ПАНЕЛЬ №4:
г37,г38 – резистори реле заземлення; Р41 – струмообмежуючий резистор; 236 – проміжне реле захисту хибного вимикання ГВ на позиціях 0…3 ЭКГ-8Ж; 78 – дросель “земляного” захисту; 115 – запобіжник трансформатора “земляного” захисту (6 А); 197 -запобіжник розетки в кабіні управління (3А); 86 – випрямний міст реле заземлення; 88 – реле заземлення; 77 – трансформатор “земляного” захисту. Над двигуном блоку мотор-компресора встановлені два перемикачі для роботи електровоза по системі багатьох одиниць. Для тієї ж мети за блоком силових апаратів (41) встановлені блоки діодів № 3, № 4, № 5 і панелі апаратів № 6 та № 7.

На блоці силових апаратів № 1 встановлені силові комутуючі апаратури для тягових двигунів переднього візка, на блоці № 2 — для тягових двигунів заднього (рис. 7.10 – а). У нижній частині блоків встановлені: реверсивний і гальмовий перемикачі; над ними — реле перевантаження тягових двигунів; струмове реле гальмового режиму; реле буксування. У верхньому ряді встановлені: лінійні контактори; контактори ослаблення збудження; роз’єднувачі тягових електродвигунів; двохполюсні роз’єднувачі деповських розеток; резистори ослаблення збудження.

Вся апаратура блоку силових апаратів встановлена на окремому каркасі зі сталевих профілів і має закінчений внутрішній шинний і провідний монтаж. На розподільному щиті РЩ-34 (рис. 7.10 – б) змонтована апаратура живлення та контролю кіл управління електровоза. Апаратура допоміжних кіл і кіл управління змонтована на гетинаксових панелях. З’єднання між апаратами на панелях виконані шинами та проводами.

На панелі апаратів № 1 (рис. 7.11) встановлені: електромагнітні контактори для включення електродвигунів компресора, вентиляторів, фазорозщеплювача; теплові реле для захисту зазначених електродвигунів; перемикач допоміжних кіл; роз’єднувач резервування фазорозщеплювача; реле перевантаження допоміжних кіл; електромагнітний контактор і резистор для запуску фазорозщеплювача; електромагнітні контактори для включення печей; запобіжники печей, лічильника електроенергії, вольтметра та іншого обладнання.

В панелі № 2 апаратів встановлені: електромагнітний контактор для включення нагрівальних елементів калорифера; реле контролю землі; випрямлячі та запобіжник для контролю пробою на землю в колах допоміжних машин; електромагнітний контактор для включення електродвигуна маслонасоса тягового трансформатора та теплове реле його ланцюга; електромагнітний контактор і проміжне реле ланцюга серводвигуна головного контролера; запобіжники.

На панелі № 3 апаратів встановлені проміжні реле та реле часу для електричних кіл управління та сигналізації. В панелі № 4 апаратів встановлені апарати, призначені для захисту силових кіл електровоза при замиканні на землю, і реле головного вимикача. На панелях № 6 та № 7 апаратів встановлені проміжні реле та реле часу, що забезпечують роботу електровоза по системі багатьох одиниць. На панелі № 9 апаратів встановлені проміжне реле та випрямлячі для запобігання опускання струмоприймача під навантаженням.

У коридорі кузова першої секції встановлене наступне устаткування: на стінці кабіни — деталі, необхідні для установки блока ультракороткохвильового (УКВ) діапазону радіостанції; на бічній стінці кузова — ящик для інструмента; В торцевій стінці — блок короткохвильового (КВ) діапазону радіостанції з фільтром живлення. На обох секціях у коридорах встановлені світильники із захисними стеклами, розетки для включення переносної лампи, по два вогнегасники ОУ-5, заземлюючі штанги. Високовольтна камера обгороджена засувними сітчастими щитами та дверима, що дозволяють спостерігати за устаткуванням усередині ВВК, не входячи в неї.

Щити та двері ВВК заблоковані таким чином, що доступ у ВВК при піднятому струмоприймачі виключений. Обладнання в обох кабінах електровозів змінного струму ВЛ80 розташовано однаково (рис. 7.12). В кожній кабіні встановлено пульти машиніста та помічника машиніста. На поперечній стінці кабіни розміщений: пульт радіостанції, аптечка, гучномовці, блок автоматів, дзеркало та стовпчик ручного гальма. У куті між лівою бічною та поперечною стінками кабіни закріплений вогнегасник. На лобовій частині кузова кабіни електровоза ВЛ80С встановлені розетки міжелектровозного з’єднання.

Рис. 7.12 Розташування обладнання в кабіні електровоза ВЛ80С: а) передня частина; б) задня стінка; в) вид зверху: 1 – вогнегасник; 2 – сидіння; 3 – огородження печі; 4 – кнопковий вимикач; 5 – панель вимірювальних приладів; 6 – розетка міжелектровозного з’єднання; 7 – електрокалорифер; 8 – електрична піч; 9 – дешифратор; 10 – фільтр локомотивної сигналізації; 11 – попільниця; 12 – світлофор локомотивної сигналізації; 13 – панель бланка попереджень; 14 – мотор-вентилятор; 15 -світильник зеленого світла; 16 – світильник білого світла; 17 – розетка вентиляторів;

18 – панель контрольно-вимірювальних приладів; 19 – швидкостемір; 20 – сигнальне табло; 21 – блокування гальм; 22 – електропневматичний клапан; 23 – пульт керування радіостанцією; 24 – аптечка; 25 – гучномовець; 26 – блок автоматів; 27 – дзеркало; 28 – затиски контактні; 29 -стовпчик ручного гальма; 30 – ящик для документів; 31 – регулятор тиску; 32 – контролер машиніста; 33 – кнопкові вимикачі; 34 -кран допоміжного гальма; 35 – кран машиніста; 36 – кнопкова станція; 37 – рукоятка пильності

Під коробкою прожектора укріплені два вентилятори для обдування робочих місць машиніста та помічника. Для обігріву кабін на кожному пості під огородженням установлені електричні печі: дві в помічника машиніста та три в машиніста. Регулювання обігріву кабіни забезпечується включенням п’яти, трьох або двох печей. Робочі місця обладнані світильниками білого та зеленого світла. Між пультами машиніста та помічника під підлогою кабіни встановлений електрокалорифер обігріву лобових вікон.

Між лобовими вікнами розташований двосторонній світлофор локомотивної сигналізації та розетка для включення вентиляторів. На пості машиніста встановлені: швидкостемір, сигнальне табло, блокування гальм, електропневматичний клапан локомотивної сигналізації, кран допоміжного гальма, кран машиніста, кнопкова станція із кнопками «Свисток», «Тифон», «Песок». Пульт машиніста являє собою зосередження всіх основних органів керування та контрольно-вимірювальних приладів (рис. 7.12).

Для зручності виконання складальних та електромонтажних робіт, при виготовленні електровоза та при ремонтах у процесі експлуатації, частина органів керування та контрольно-вимірювальних приладів скомпонована на загальному каркасі в єдиний блок — пульт машиніста. Контролер машиніста обладнано механічним блокуванням рукояток, а кнопки пульта блокуванням від включення, яке відмикається ключем. Реверсивна рукоятка контролера знімна, одна на дві кабіни. Пульт машиніста містить наступні апарати: панель контрольно-вимірювальних приладів, регулятор тиску, контролер машиніста, кнопкові вимикачі, рукоятку пильності локомотивної сигналізації.

На пульті помічника машиніста розташовані: кнопковий вимикач, панель вимірювальних приладів для контролю роботи акумуляторної батареї і тиску повітря в трубопроводах пневматичних кіл управління та апаратів, дешифратор з фільтром локомотивної сигналізації, панель бланка попереджень, ящик для поїзної документації. Панель контрольно-вимірювальних приладів обладнана освітлення шкал приборів та регулюванням яскравості.

На ній встановлені вольтметри та амперметри для контролю напруги в контактному дроті та на тяговому двигуні, струму тягового двигуна та струму збудження, манометри для контролю тиску в головних резервуарах, гальмовій магістралі, гальмових циліндрах і зрівняльному резервуарі, покажчик позицій головного контролера та покажчик швидкості, сигнальні лампи, тумблери.

Рис. 7.13 Розташування обладнання в кабіні електровоза ВЛ80Т:
1 – склоочищувач; 2 – склообігрівник; 3 – швидкостемір ЗСЛ2М; 4 – панель бланку попереджень; 5 – кран машиніста умов.№254; 6 – покажчик швидкості; 7 – покажчик позицій; 8 – амперметр ТЕД передньої секції; 9 -амперметр ТЕД задньої секції; 10 – амперметр контролю струму збудження; 11 – вольтметр ТЕД; 12 – панель світлової сигналізації; 13 -кран машиніста умов.№395; 14 – кнопочна станція; 15 – ручний клапан подачі піску; 16 – клапан безпеки 9ЛК -150; 17 – крісло машиніста; 18 -кришки панелі вимірювальних; приладів та світлової сигналізації; 19 -вольтметр напруги контактної мережі;

20 – манометр гальмівного циліндра; 21 – манометр головного резервуара; 22 – манометр гальмівної магістралі; 23 – манометр зрівняльного резервуара; 24 – кнопки управління; 25 -перемикач БЗТС вибору сили реостатного гальмування; 26 – гальмівна рукоятка контролера машиніста; 27 – головна рукоятка контролера машиніста; 28 – реверсивна рукоятка контролера машиніста; 29 – кнопка пильності; 30 – кнопки управління; 31 – контролер машиніста електричний; 32 – пристрій блокування гальм ум.№367.

Система вентиляції електричного обладнання складається з двох контурів і призначена для охолодження тягових двигунів, індуктивних шунтів, випрямної установки, випрямної установки збудження, масляних секцій тягового трансформатора (рис. 7.13). Перший контур вентиляції призначений для охолодження тягових двигунів, індуктивних шунтів і випрямної установки збудження.

Повітря засмоктується з правої сторони (по ходу електровоза) через лабіринтові жалюзі до форкамери (16), охолоджуючи індуктивні шунти (8) і нагнітається відцентровими вентиляторами (1), (26) типу Ц8-19 № 7,6 у два повітропроводи (22) до тягових двигунів № 1, № 2 та № 3, № 4. Остудивши тягові двигуни, повітря викидається під кузов електровоза. Від повітропроводу до тягового двигуна № 4 (другий кінець секції) відгалужується повітропровід (15) до випрямної установки збудження тягових електродвигунів (14) (ВУВ) . Заслінкою (25), яка встановлена на повітропроводі, регулюється кількість повітря, що витрачається на охолодження ВУВ. Для захисту від снігу в кожній форкамері встановлюється в зимовий час додатковий рухливий фільтр-штора.

Рис. 7.14 Система вентиляції електровоза ВЛ80:
1 – відцентровий вентилятор; охолодження тягових електродвигунів (ТЕД); 2 – дефлектор; 3 – відцентровий вентилятор; охолодження випрямної установки, згладжуючих реакторів, тягового трансформатора та блоку гальмівних резисторів; 4 – викидні жалюзі; 5 – блок гальмівних резисторів; 6 – пристрій перемикання повітря УПВ-1; 7 – випрямна установка; 8 – тяговий трансформатор; 9 – повітропровід до блоку випрямної установки збудження (ВУВ); 10 – блок ВУВ; 11 – заслінка в повітропроводі до ВУВ; 12 – повітропровід до ТЕД № 3 та ТЕД № 4; 13 – повітропровід до тягового трансформатора; 14 – заслінка УПВ-1; 15 -повітропровід до ТЕД № 1 та ТЕД № 2; 16 – форкамера; 17 – заслінка; 18 – жалюзі; 19 – перегородка; 20 – індуктивний шунт; 21 -повітропровід до згладжуючого реактора; 22 – шибер поворотний; 23 – згладжуючий реактор

Другий контур системи вентиляції може працювати в двох режимах. В режимі тяги охолоджується тягова випрямна установка, тяговий трансформатор та згладжуючий реактор. В режимі реостатного гальмування охолоджуються гальмові резистори. Повітря через лабіринтові жалюзі (19) і форкамери (16, 17) засмоктується відцентровими вентиляторами (3) типу Ц8-19 № 6,5 і нагнітається через пристрій перемикання (6) при положенні його заслінки (24) нагору (що відповідає режиму тяги), у випрямні установки (7), охолоджуючи їх.

Після цього частина повітря направляється на охолодження згладжуючого реактора (11), інша частина — на масляні секції тягового трансформатора (18). Розподіл повітря між згладжуючим реактором і масляними секціями трансформатора здійснюється за допомогою заслінок (23) на повітропроводах до трансформатора та заслінкою (27) під реактором. Після охолодження повітря викидається під кузов. При положенні заслінки (24) перемикача повітря вниз (що відповідає режиму реостатного гальмування) повітря подається на охолодження блоків гальмових резисторів.

Остудивши гальмові резистори, повітря викидається в атмосферу через викидні жалюзі (4) на даху електровоза. Для виключення взаємного впливу вентиляторів (1) та (3) форкамери (16) розділені перегородкою (30). Вентиляція кузова і створення надлишкового тиску в 40-60 Па (4-6 мм вод. ст.) забезпечується за рахунок викиду повітря в кузов після охолодження випрямної установки збудження (ВУВ) та через спеціальні вікна на повітропроводах до тягових двигунів, на яких для регулювання витрати повітря встановлені заслінки (12).

На кришках люків даху є витяжні дефлектори (2), які влітку відкривають, а узимку — закривають. Блоки відцентрових вентиляторів № 7,6 та № 6,5 (рис. 7.15) складаються з конічних зварених коліс (3), насаджених на вал електродвигуна (1) і поміщених у спіральні склопластові равлики (4), кришок (2), вхідних патрубків (7), каркасів (9).

Рис. 7.15 Блоки відцентрових вентиляторів Ц8-19 № 6,5 – а) та Ц8-19 № 7,6 електровоза ВЛ80 – б):
1 – електродвигун асинхронний АЭ-92; 2 – кришка; 3 – вентиляційне колесо; 4 – равлик; 5 – шайба; 6 – болт; 7 – вхідний патрубок; 8 – амортизатор; 9 – каркас

Особливістю блока відцентрових вентиляторів № 6,5 є використання обох кінців вала електродвигуна для приводу двох протилежних за напрямом обертання вентиляторів, а також наявність загального для них каркаса (9), що дозволяє робити зборку блоку поза електровозом. Сполучним елементом для равлика та електродвигуна в блоку відцентрового вентилятора № 7,6 є кузов електровоза з використанням проміжного каркаса (9). В обох блоках електродвигуни встановлені на амортизатори (8). Від сповзання колеса з вала електродвигуна запобігає болт (6), укручений у вал, а стопорна шайба (5) загнутими краями на грань болта і частину маточини колеса виключає його самовідгвинчування.

На бічних стінках равлика є отвори різних діаметрів, осі яких збігаються з віссю равлика. Через більший отвір у равлик вводиться колесо, після чого воно закривається кришкою (2). Менший отвір призначений для введення у равлик вхідного патрубка (7) та його кріплення. Конструкція кріплення дозволяє переміщати патрубок уздовж осі вентилятора. Цим переміщенням забезпечується зазор між колесом та вхідним патрубком, який повинен бути 3…7.6 мм для вентилятора № 7,6 та 6,5 мм для вентилятора № 6,5. Колесо (3) складається з несучого і допоміжного дисків, двадцяти загнутих уперед лопаток, маточини та заклепок. Готові колеса піддаються статичному балансуванню.

Після установки коліс на вал електродвигуна вони піддаються спільно з ротором електродвигуна динамічному балансуванню. Диски колеса вентилятора № 6,5 мають збільшений діаметр стосовно діаметра кола, по контуру якого розташовані ребра лопаток. Цим досягається зниження шуму при роботі вентилятора. Розташування обладнання в кузові електровозів 2ЭС5К, 2ЕЛ5 змішане (рис. 7.16, 7.17), тобто частина його встановлена уздовж поздовжньої осі електровоза (тяговий трансформатор, індуктивні шунти, блок пневматичного устаткування), а частина — поперек (блоки силових апаратів, випрямно-інверторні перетворювачі, блоки відцентрових вентиляторів, блок мотор-компресор).

Деякі блоки й апарати розміщені на стінках кузова, на поперечній стінці кабіни, на торцевих стінках ВВК і на щитах стелі. Таке розташування обумовлене найбільш раціональним використанням кузовного простору, умовами розважування, а також зручністю монтажу та обслуговування. Майже все обладнання в кузові має блокове компонування, що спрощує монтаж і скорочує монтажні комунікації. Між блоками передбачені проходи для обслуговування і ремонту. У кузові секції основне устаткування встановлене у високовольтній камері (ВВК). ВВК має суцільні (по торцях) і сітчасті (уздовж прохідного коридору) огородження.

Доступ у ВВК для обслуговування устаткування здійснюється через сім розсувних сітчастих штор, які блокуються в закритому положенні перед подачею високої напруги на електровоз. Більша частина обладнання та трапи поперечних проходів у ВВК установлені на 450 мм вище підлоги металевого кузова, тому що під ними проходять повітропроводи вентиляційної системи. Вільний простір між повітропроводами також використано для установки обладнання (індуктивні шунти, конденсатори, генератори вогнегасного аерозолю автоматичної системи пожежогасіння і т. п.).

На кришках люків у ВВК встановлені генератори системи пожежогасіння, повідомлювачі пожежні і лампочки освітлення. У секції встановлено двоє вхідних дверей і одні двері в торцевій стінці для міжсекційного сполучення. Поруч із правими вхідними дверима в кузові встановлена панель включення чергового освітлення (S95). Ліворуч по ходу — прохідний коридор шириною 600 мм (між сітчастим огородженням ВВК і лівою стінкою кузова).

У прохідному коридорі, на лівій стінці кузова встановлені: панелі з вимикачами ламп освітлення коридору і ВВК; штанга для відключення роз’єднувачів; штанга для заземлення головного уведення; одна із двох частин штанги для заземлення контактного дроту (друга частина закріплена на рамі кузова); ящик для інструмента (установлюється тільки на першій секції).

Також в коридорах встановлено: генератори системи пожежогасіння; дві розетки РЗ-8Б (Х12, Х15) для підключення переносної лампи; два світлових табло «Газ! Уходи»; світлове табло «Автопуск включен»; бак санвузла (тільки на другій секції); гнізда для установки чотирьох гальмових башмаків. Санітарний вузол встановлений у прохідному коридорі другої секції (напроти трансформаторного приміщення). У торцевій частині другої секції встановлений відкидний умивальник. У торцевій частині кожної секції встановлені генератори системи пожежогасіння (ЭТ18) — на правій стінці, (ЭТ20) — на торцевій стінці ВВК.

Для освітлення прохідних коридорів установлені світильники із захисними стеклами. Для природного освітлення в стінці прохідного коридору виконані три круглих вікна.

Рис. 7.16 Розташування обладнання на електровозах змінного струму 2ЭС5К «Ермак»:
1- Прожектор; 2- Розподільний щит; 3- Кондиціонер; 5- Радіоантена УКВ; 6- Блок контроля температури; 7- Блок 1; 8- Струмоприймач (ТАсС-10-02); 9- Блок силових апаратів (БСА 1 4-6); 10- Дроссель радіоперешкод (ДП-011); 11- Випрямно-Інверсний перетворювач 1 (ВІП-4000М); 12- Блок відцентрового вентилятора 1 (НБА-55); 13- Блок тягового трансформатора; 14- Роз’єднувач даховий; 15- Головний вимикач (ВОВ-25А-Ю/400 УХЛ1); 16- Випрямно-інверсний перетворювач 2 (ВІП-4000М); 17- Струмовий трансформатор (ТПОФ-25); 18- Блок відцентрового вентилятора 2;

19- Блок силових апаратів (БСА 2 4-6); 20- Блок 8; 21- Змійовик охолодження повітря; 22- Блок баластних резисторів (ББР-67); 23- Головний повітряний резервуар (350л.); 24- Блок випрямної установки збудження (ВУВ-24); 25- Блок пневматичного обладнання; 26- Компресор струмоприймача; 27- Допоміжні резервуари пневмосистеми; 28- Котушка локомотивної сигналізації; 29- Повздовжня тяга; 30- Блок 2 (МСУД); 31- Гідравлічний гаситель; 32- Буксовий вузол; 33- Індуктивний шунт (ИШ-95) 34- Колискове підвішування; 35- Повітропровід системи вентиляції; 36- Гальмівний циліндр;

37- Кронштейн рами візка; 38- Реактор згладження пульсацій струму 1 (РС-20); 39- Масляний бачок тягового трансформатора; 40- Труба пісочної системи; 41- Тяговий трансформатор (ОНДЦЗ-4350/25); 42- Головний ввод; 43- Насос прокачки масла (ТТ-63/10 02); 44- Акумуляторна батарея (21НК-125); 45- Реактор згладження пульсацій струму 2 (РС-20); 46- Повітропровід ситеми вентиляції; 47- Блок 7; 48- Тяговий електродвигун (ТДК-820); 49- Блок вентилятора рекуперації; 50- Перетворювач ПЧФ; 51- Блок 9; 52- Мотор-компресор (ВУ-3,5/10 1450 02); 53- Кронштейн рами кузова; 54- Автозчепний пристрій;

Рис. 7.17 Розташування обладнання на електровозах змінного струму 2ЕЛ5:
1 – Блок 1; 2 – Блок контролю температури; 3 – Блок силових апаратів БСА-1; 4 – Струмоприймач ТАСс-10; 5 – Випрямно-інверторний перетворювач 1; 6 – Дросель придушення перешкод; 7 – Блок вентилятора 1; 8 – Блок тягового трансформатора; 9 – Роз’єднувач струмоприймача; 10 – Головний вимикач ВОВ-25А; 11 – Струмовий трансформатор ; 12 – Випрямно-інверторний перетворювач 2; 13 – Фільтр захисту від радіоперешкод; 14 – Блок вентилятора 2; 15 – Блок силових апаратів 2; 16 – Блок 8; 17 – Блок 9; 18 – Блок баластних резисторів ББР-67; 19 – Головний резервувар ;

20 – Блок ВУВ-24; 21 – Компресор струмоприймача; 22 – Блок сполучення БС-224 (МСУД-Н); 23 – Блок крана машиніста ум.№130; 24 – Приймальна котушка системи АЛС-МУ; 25 – Блок 2; 26 – Індуктивний шунт ІШ-95; 27 – Тяговий електродвигун; 28 -Гільмовий циліндр; 29 – Колискове підвішування; 30 – Ресорне підвішування; 31 – Гідродемпфер; 32 – Головне введення; 33 – Мотор-насос трансформатору; 34 -Реактор згладження струму PC 20; 35 – Блок 7; 36 – Блок вентилятора рекуперації 3; 37 – Перетворювач частоти вентиляторів; 38 – Блок мотор-компресора; 39 – Блок пневматичного обладнання; 40 – Повздовжна тяга.

Рис. 7.18 Панелі та блоки електровоза 2ЭС5К

Рис. 7.19 Пульт управління електровозом 2ЕЛ5.

Під кузовом кожної секції встановлене наступне обладнання: акумуляторна батарея, яка розміщена у двох ящиках; світильники «Луч МО-1» для освітлення ходових частин, які рівномірно розподілені уздовж рами кузова над кожною колісною парою із двох сторін; по дві розетки з кожної сторони кузова для підключення переносної лампи; прийомні котушки локомотивної сигналізації, положення яких може регулюватися по висоті щодо рівня верху голівок рейок у межах 155 мм; ревун (встановлений на колієочиснику із правої сторони); друга частина штанги для заземлення контактного дроту (щоб привести штангу в робочий стан, необхідно з’єднати обидві частини, попередньо викрутивши заглушки).

На торцевій стінці кузова секції зовні встановлені чотири розетки РП-400 для подачі напруги від мережі депо: на допоміжні машини, на тягові двигуни, на електричні кола управління і розетка РЗ-8Б для подачі низької напруги на вентиль контактора депо. Дах секції має сім герметично закритих кришок прорізів, призначених для монтажу та демонтажу обладнання, яке встановлено в кузові. Майже все обладнання даху розташоване на цих кришках. На даху секції встановлене високовольтне обладнання електричних кіл струмоприймача на напругу 25 кВ та антени КВ і УКВ-діапазонів з комплекту радіостанції.

Крім цього, на даху кожної секції розташовані головні резервуари пневмосистеми зі змійовиками охолодження, дефлектори вентиляційної системи та люк лазу на дах і кришкою, яка блокується зсередини. У горищному приміщенні кабіни (між стелею та дахом) установлений прожектор і два блоки охолодження (правого та лівого) термоелектричного кондиціонера. Електричний зв’язок струмоприймача з апаратами здійснюється за допомогою гнучких мідних шунтів і сталевих шин трубчастого перетину, які встановлені на ізоляторах. Контактні поверхні шин луджені.

Для компенсації теплового розширення в ланцюзі сталевих шин передбачені гнучкі мідні шунти. Міжсекційне з’єднання шин виконане за допомогою двох гнучких мідних шунтів. Вимикач ВОВ-25, роз’єднувачі, головне уведення із трансформатором струму встановлені на ущільнювальних прокладках із промазуванням поверхонь. Всі знімні кришки монтажних люків, на яких установлені апарати, заземлені на кузов мідними шинами. Все основне електроустаткування розміщене в блоках і на панелях (рис. 7.18). У блоках №№ 1-3, 7, 8, 10 і на панелях змонтовані комутаційні апарати допоміжних кіл, кіл управління електровоза, а також захисні апарати.

В блоці № 9 установлені роз’єднувачі, лічильник електричної енергії, реле перевантаження, проміжні реле, панелі апаратів. У блоках силових апаратів (БСА) установлена силова та комутаційна апаратури електричних кіл тягових двигунів. На блоці тягового трансформатора, встановлені роз’єднувачі впрямно-інверторних перетворювачів (ВИП) і апарати для захисту обмоток трансформатора (тягової, власних потреб, збудження) від струмових перевантажень і від перенапруг. Апарати у всіх блоках встановлені на каркасах. Блоки мають закінчений провідний і шинний монтаж, який виконаний мідними та алюмінієвими шинами, а провідний — гнучкими проводами з мідною жилою.

Проводи електричних кіл управління, сигналізації та освітлення для підключення зовнішнього монтажу виведені в блоках на контактні затиски. Кабіна машиніста електровоза обладнана чотирма вікнами, які забезпечують машиністу і помічникові, що сидить за пультом керування, огляд шляхових сигналів (рис. 7.19). Зсувні вікна, розташовані на бічних стінках, дозволяють вести огляд складу з відкритого вікна. Огляд складу з робочих місць машиніста та помічника може здійснюватися за допомогою дзеркал заднього виду з електрообігріванням та дистанційним управлінням. Лобове вікно з електрообігріванням обладнано з внутрішньої сторони шторами захищення від сонячного світла з електричним управлінням.

Освітлення кабіни здійснюється світильниками, розташованими в похилій верхній частині бічних стінок. Обігрів кабіни здійснюється нагрівальними пристроями, які розташовані на поперечній та бічних стінках, а також на підлозі. Додаткове обігрівання здійснюється калориферами, які встановлені на лобовій стінці під пультом управління. На огородженні печей пульта машиніста розташовані педалі «Тифон» та «Пісок» (40). У кожній кабіні електровоза встановлений термоелектричний кондиціонер КТЭ-4-220М з системою повітропроводів, розташованих у верхній частині кабіни під знімними капотами.

Кондиціонер складається із двох блоків охолодження (правого і лівого), блоку живлення та комутації, блоку керування і датчика-реле температури (БУЗТ). Кондиціонер працює в режимах вентиляції, охолодження та підігріву свіжого зовнішнього повітря. Перемикання режимів здійснюється датчиком-реле температури, що забезпечує автоматичне включення і відключення кондиціонера. Робочі місця машиніста й помічника оснащені пультом управління і регульованими по висоті кріслами. Крісла мають можливість переміщення уздовж поздовжньої осі електровоза.

На поперечній стінці є шафа для одягу. На лобовій стінці, під пультом керування розташовані: блоки ИПС-06 4.11; регулятори підсвічування пульта; блок управління; панель діодів; блок сигналізації БС-173 (13). На лівій і правій бічних стінках установлені рукоятки пильності та блоки гучномовців. На правій бічній стінці встановлені: кран управління гальмом; датчик реле тиску; клапан автостопа. На поперечній стінці кабіни встановлені: електроплитка; перемикач електроплитки; вогнегасник ОУ-3.

На тій же поперечній стінці в шафі встановлені: прилад приймально-контрольний пожежний; блок ПНУ; блок управління та датчик-реле температури БУЗТ 20. На поперечній стінці в антресолях установлені: табло сигнальне; запобіжник пожежний; датчик-реле температури; пристрій сигналізації та пуску УСИП; пристрій зв’язку локомотивів УСЯ; термоперетворювач опору. На лобовій стінці кабіни встановлений пристрій обігрівання лобового скла та мотор-редуктори склоочисника. Основною частиною поста машиніста є пульт управління. На лівому блоці пульта ліворуч розташована панель помічника машиніста з перемикачами, розташованими в три ряди.

Праворуч від панелі знаходиться блок індикації локомотивний БИЛ-СВ і панель із перемикачами, розташованими в три ряди. На прямій вертикальній панелі розташовано пульт радіостанції керування з маніпулятором. На горизонтальній панелі стільниці пульта розташований клапан аварійного екстреного гальмування та панель з перемикачами «Тифон», «Свисток». Під лівим блоком пульта розташована тумба із блоком керування АГС-8 та з блоком автоматів кіл управління. На правому блоці пульта, на лівій вертикальній панелі розташований блок реєстрації.

На центральній вертикальній панелі пульта розташовані прилади: амперметр струму якоря ТЕД; амперметр збудження; вольтметр контактної мережі; блок індикації АЛСН; дисплей блока індикації мікропроцесорної системи управління та діагностики (МСУД). На правій вертикальній панелі розташовані манометри двохстрілочні: «Уравнительный резервуар, тормозная магистраль» та «Главный резервуар, тормозные цилиндры», а також кнопка «Отпуск тормозов». В лівій горизонтальній панелі пульта машиніста розташовані кнопки управління МСУД та компресорами, а також кнопка пильності.

На центральній горизонтальній частині пульта машиніста знаходиться контролер машиніста з головною та реверсивною рукоятками, змінний резистор задатчика швидкості руху, кран машиніста дистанційного керування ум. № 130 та блок кнопочних вимикачів включення електровоза та управління. Система вентиляції електровозів 2ЕЛ5, 2ЭС5К забезпечує номінальні значення притоку повітря для охолодження електроустаткування (рис.7.20).

Система вентиляції кожної секції електровоза примусова й призначена для охолодження тягових електродвигунів, випрямно-інверторних перетворювачів (ВІГІ), секцій охолодження масла тягового трансформатора, згладжуючих реакторів, випрямної установки збудження (ВУВ), блоку баластових резисторів (ББР), блоку діодів і для забезпечення необхідного надлишкового тиску в кузові, з метою захисту від проникнення в нього пилу та снігу під час руху електровоза, а також для охолодження кузова в літню пору. Подача повітря в кузов створює надлишковий тиск 40-60 Па. Система вентиляції секції електровоза складається із трьох вентиляційних систем.

Рис. 7.20 Схема вентиляції електровозів 2ЕЛ5, 2ЭС5К:
1 – дефлектор; 2, 21, 22, 23, 24, 27 – повітропровід; 3 – коробка реактора; 4, 9 – відцентрові вентилятори; 5 – коробка ВІГІ; 6, 17, 18, 21, 25 – заслінка; 7 – ВІГІ; 8, 16 – згладжуючий реактор; 10, 14 – жалюзі; 11 – блок баластних резисторів; 12 – блок мотор-компресора; 13 – форкамера; 15 – електродвигун; 19 – ВУВ; 20 – блок діодів; 26 – тяговий трансформатор; 28 – тяговий електродвигун

Дві системи охолодження однакові, у кожній з них повітря через вертикальні лабіринтові жалюзі і форкамери забирається відцентровими вентиляторами з повітроочисниками ЦВ 9-37,6-7,6, одна частина якого з перехідного патрубка через спеціальні вікна викидається в кузов, інша — подається на охолодження випрямно-інверторного перетворювача. Після охолодження ВІП повітря направляється в повітророзподільну камеру, в якій розташовані два згладжуючих реактора. Частина повітря після охолодження реакторів викидається під кузов, а інша — по повітропроводам надходить на охолодження тягових електродвигунів та тягового трансформатора і викидається під кузов.

Із однієї системи передбачений викид повітря в компресорне приміщення через спеціальний патрубок із заслінкою. На бічних стінках форкамер передбачено по одному вікну із заслінкою для рециркуляції повітря в зимовий час. Третя система працює в режимі рекуперативного гальмування. Повітря через вертикальні лабіринтові жалюзі і форкамеру забирається за допомогою вентилятора Ц9-37,6-7,6 (без пристрою пиловидалення). Частина повітря по перехідному патрубку надходить для охолодження блоку баластних резисторів, і після його охолодження викидається в атмосферу через лабіринтові жалюзі, установлені на даху електровоза.

Інша частина по повітропроводам надходить на охолодження ВУВ та блоку діодів і далі викидається в кузов. Розподіл повітря між електроустаткуванням здійснюється за допомогою регулювальних заслінок, розташованих, відповідно, перед тяговими електродвигунами, тяговим трансформатором та після згладжуючого реактора, а також за допомогою заслінок на вікнах викиду повітря в кузов. Установлені на даху дефлектори призначені для відводу з кузова відпрацьованого теплого повітря в літню пору. У системі вентиляції електровоза застосовані блоки відцентрових вентиляторів Ц9-3 7,6-7,6 і вентиляторів з повітроочищувачами ЦВ9-37,6-7,6 (рис. 7.21).

Блоки відцентрових вентиляторів складаються з равлика (спірального металевого корпуса) (9), робочого колеса (14), насадженого на вал приводного електродвигуна (1), вхідного рухливого патрубка (7) і каркаса (17). Робоче колесо (14) зварної конструкції складається із двох дисків — несучого (15) і поверхневого (6), з увареними між ними лопатками (4). Несучий диск (15) кріпиться заклепками до маточини (13). Положення колеса на валу електродвигуна (1) в осьовому напрямку фіксує болт (11), укручений у вал електродвигуна. Стопорна шайба (12) краями загнута на грань голівки болта і частину маточини (13) робочого колеса (14), виключає самовідгвинчування цього болта.

Вентилятор з пристроєм пиловидалення ЦВ9-37.6-7.6 відрізняється від вентилятора Ц9-37,6-7,6 тільки тим, що його равлик (9) розділений перегородкою (3) на дві камери. Камера (5) призначена для формування потоку очищеного повітря. Камера (2) служить для прийому й транспортування забрудненого повітря під кузов через патрубок (8) і спеціальний повітропровід. Конструкція рухливого патрубка (7) дозволяє переміщати його уздовж осі вентилятора. Цим переміщенням регулюється зазор між колесом і рухливим патрубком. Розмір А визначає положення колеса щодо равлика уздовж осі вентилятора.

Радіальний зазор В вентилятора з повітроочищувачем визначає положення колеса щодо перегородки. Розмір А і В контролюються через отвори в кришці (10). На рис. 7.22 показано розташування обладнання на пасажирському електровозі змінного струму ВЛ40У , який перебудовується з двохсекційного вантажного електровоза ВЛ80. Розташування обладнання на електровозах ЧС4 і ЧС4Т компоноване в основному однаково. Вхід у кабіни здійснюється з поперечного коридору машинного приміщення через двері, розташовані приблизно в середині проміжної стіни.

Обидві кабіни обладнані однаковими пультами управління електровозом, контрольними, допоміжними та сигнальними приладами й апаратами. За кожною кабіною розташовані поперечні проходи, на протилежних кінцях яких знаходяться вхідні двері електровоза. У проході за першою кабіною встановлена шафа з контакторами і реле, системи виявлення несправностей у низьковольтних колах, лічильник електроенергії, реле управління, перемикачі радіостанції і автостопа, фільтр локомотивної сигналізації.

У поперечному коридорі за другою кабіною змонтовані пневматичні апарати, допоміжний мотор-компресор і зарядний пристрій акумуляторної батареї з блоком управління. Там же розташований холодильник і санітарний вузол. З поперечних проходів двоє дверей ведуть у машинне приміщення. На електровозах ЧС4Т всі апарати і обладнання із задніх стін кабін перенесені в поперечні коридори електровоза.

Рис 7.21 Відцентровий вентилятор Ц9-37.6-7.6 з пристроєм пиловидалення:
1 – електродвигун; 2 – камера пиловидалення; 3 – перегородка; 4 – лопатки; 5 – камера потоку очищеного повітря; 6 – поверхневий диск; 7 – вхідний патрубок; 8 -патрубок забрудненого повітря; 9 – равлик; 10 – отвори в кришці; 11 – болт; 12 – стопорна шайба; 13 – маточина; 14 -робоче колесо; 15 – несучий диск; 16 – кришка; 17 – каркас.

Розташування обладнання в машинних приміщеннях електровозів ЧС4 і ЧС4Т виконано по блоковому принципу (рис. 7.23). Електричні апаратури високовольтних кіл розміщені частково у високовольтній камері (ВВК) електровоза, частково в окремих шафах, оснащених блокуваннями безпеки. Витримано принцип симетрії — над кожним візком установлене обладнання, яке відноситься до тягових двигунів цього візка.

У машинних відділеннях електровозів знаходяться напівпровідникові випрямні установки з апаратами їх захисту, згладжуючі реактори тягових двигунів і допоміжних машин, резистори ослаблення поля тягових двигунів, допоміжні електродвигуни та шафи з високовольтними апаратами, реверсори, перемикачі Х-0 (на електровозах ЧС4) або Х-Т (на електровозах ЧС4Т), контактори ослаблення поля тягових двигунів, реле перевантаження та ін.

Рис. 7.22 Розташування обладнання на електровозах змінного струму ВЛ40У:
1 – Компресор 1 (ВУ-3,5); 2 – Розподільний щит (РЩ-34); 3 – Струмоприймач 1 (ТЛ-1 ЗУ); 4 – Блок 2; 5 – Блок силових апаратів БСА 1; 6 – Блок 4; 7 – Дроссель придушення перешкод; 8 – Мотор-вентилятор 1 (НБА-55); 9 – Головний повітряний резервуар; 10 – Роз’єднувач випрямної установки; 11 – Головний контролер (ЭКГ-8Ж); 12 -Роз’єднувач струмоприймача; 13 – Головний вимикач (ВОВ-25М); 14 – Панель РЗ; 15 – Мотор-вентилятор 2 (НБА-55); 16 – Струмовий трансформатор; 17 – Блок силових апаратів БСА 2; 18 – Блок 8; 19 – Компресор 2 (ВУ-3,5); 20 – Запасний резервуар;

21 – Компресор струмоприймача; 22 – Допоміжний повітряний резервуар; 23 -Струмоприймач 2 (ТЛ-13У); 24 – Котушка АПСН; 25 – Труба пісочної подачі; 26 – Буксовий вузол; 27 – Ресорне підвішування; 28 – Гальмівний циліндр; 29 – Випрямна установка 1; 30 – Тяговий трансформатор (ОДЦЭ-4800/25); 31 – Перехідні реактори; 32 – Акумуляторна батарея; 33 – Мотор-насос трансформатора; 34 – Випрямна установка 2; 35 – Реактор сгладження струму; 36 – Повітропровід системи вентиляції; 37 – Електродвигун компресора (НБА-55); 38 – Гальмівна важільна ледача; 39 -Тяговий електродвигун; 40 – Вилка системи електроопалення поїзда.

Рис. 7.23 Розташування обладнання на електровозі ЧС4:
1 – кузов; 2 – поручень; 3 – лобове скло; 4 – прожектор; 5 – вхідні двері; 6, 24 – жалюзі; 7, 22, 39 – випрямні установки; 8, 23 – струмоприймачі; 9, 21. 40 — вентиляційний канал ТЕД; 10 – блок силових апаратів; 11, 12, 42 – шафа з резисторами; 13, 19 – допоміжні резервуари; 14, 20, 45 – головні резервуари; 15, 43 -перемикач ступенів; 16 – резервуар головного вимикача; 17 – головний вимикач; 18 – роз’єднувачі струмоприймача; 25 – повітропровід; 26, 44 – тяговий трансформатор; 27 – акумуляторна батарея; 28 – згладжуючі реактори допоміжних машин; 29 – згладжуючі реактори ТЕД; 30 – мотор-компресор; 31 – гідродемфер; 32 – гальмівна важільна передача; 33 – буксовий вузол; 34 – ресорна підвіска; 35 – колієочисник; 36 – автозчеп; 37 – кабіна управління; 38 – панель пневматичних апаратів; 41 -вентилятор системи охолодження; 46 – вилитові розрядники.

Також вас може зацікавити:

Обслуживание локомотивной бригадой электровоза ЧС7 серии Е5, Е6, Е7, Е9 Ф.А. Северин

Уздовж бічних стін кузова електровоза через машинне приміщення проходять два коридори. З одного коридору при знеструмлених силових колах і опущених струмоприймачах через сітчасті двері із блокуваннями безпеки можна ввійти в середню частину кузова, де розміщений блок тягового трансформатора з високовольтним перемикачем ступенів, масляні насоси з електродвигунами, газове реле тягового трансформатора та резистори в колах реле землі та інші апарати, пов’язані з тяговим трансформатором.

Тяговий трансформатор встановлений таким чином, що його дно перебуває приблизно на півметра нижче рівня підлоги кузова електровоза. Над трансформатором установлюють сходи для виходу на дах електровоза.Силові кабелі покладені над підлогою машинного приміщення, шини — у верхній частині кузова, а низьковольтні проводи в пучках прокладені уздовж коридорів та уведені в загальну коробку затисків за допомогою штепсельних рознімань.

Під кузовом електровоза розташовані акумуляторна батарея, розетки для підзарядки батареї, розетки для підключення переносних ламп, світильники для освітлення ходових частин, прийомні котушки локомотивної сигналізації, штекер пристрою для приєднання електричних кіл опалення поїзда від електровоза; а на електровозах ЧС4Т, крім того, пристрій для уведення електровоза в депо від джерела постійного струму та пристрій для живлення допоміжних машин від стороннього джерела змінної напруги. З кожної сторони електровоза на трьох шийках колісних пар (на 1, 2, 5-й з лівої сторони та на 2, 5, 6-й із правої) установлені пристрої для відводу струму в рейки.

На двох шийках 3, 4-х колісних пар змонтовані датчики гальмового регулятора. На даху встановлені струмоприймачі, головний вимикач, блок роз’єднувача струмоприймачів із заземлювачем, високовольтний розрядник, головні резервуари, антена радіостанції, прохідний ізолятор для уведення антени, змійовики компресорів, а на електровозах ЧС4Т також тифони. Для проходу по даху із двох сторін установлені містки. Поруч із ними знаходяться вісім люків піскових бункерів. Самі бункери розміщені уздовж бічних стін кузова, причому кожен бункер обладнаний заскленими вікнами, через які з кузова електровоза можна контролювати наявність піску.

Для зручності монтажу та демонтажу обладнання дах електровоза розділений на окремі знімні секції з гумовими ущільнювачами. Всі блоки апаратів і машин, розташовані на електровозах, виконані знімними. Демонтаж обладнання не вимагає зняття сусідніх апаратів і машин. Виключення становлять перемикач ступенів, згладжуючі реактори, маслоохолоджувачі й резистори ослаблення поля тягових двигунів. На електровозах ЧС4Т демонтаж мотор-компресорів проводиться через люк у бічній стіні кузова електровоза. Всю передню частину кабіни займає пульт управління електровозом, що поєднує пульти машиніста й помічника (рис. 7.24).

У середній частині пульта на вертикальній стінці встановлена рукоятка пильності (5), апарат поїзного радіозв’язку (9), а на електровозах зі ЧС4 ручка (6) аварійного вимикача «Стоп». На пульті з боку машиніста знаходиться штурвал контролера (1) та реверсивна рукоятка (2). На розташованій поруч відкидній панелі (7) установлений покажчик (22) положення головного вимикача, кнопка (8) «Выкл. ГВ» і чотирнадцять кулачкових перемикачів (10).

Прилади пульта машиніста розташовані в такій послідовності (зліва направо): вольтметр напруги в ланцюзі електропневматичного гальма 0…100 В; вольтметр напруги акумуляторної батареї 0…100 В; амперметр контролю за режимом роботи акумуляторної батареї 0…60 А; амперметр контролю величини струму зарядного агрегату акумуляторної батареї 0…100 А; вольтметр напруги в контактному дроті 0…30 кВ; покажчик позицій високовольтного перемикача ступенів тягового трансформатора; вольтметр напруги на колекторах тягових двигунів 0…1 кВ;

два амперметри струму тягових двигунів 0-2000 А; три манометри тиску повітря в гальмовій магістралі, гальмових циліндрах і зрівняльному резервуарі 0…10 кгс/см2; манометр повітря в головних резервуарах 0…15 кгс/см2. Шкали приладів підсвічуються лампами, схованими за козирком (16), яскравість підсвічування можна регулювати ручкою (24). Нижче приладів на пульті закріплені три табло із сигнальними лампами (17).

Рис. 7.24 Пульт машиніста електровоза ЧС4: 1 – контролер машиніста; 2 – реверсивна рукоятка; 3 – панель контролера машиніста; 4 – гвинт кріплення; 5 – кнопка пильності; 6 – рукоятка аварійного відключення; 7 – відкидна панель; 8 – кнопка «Выкл.ГВ»; 9 – пульт радіостанції; 10 – кулачкові вимикачі; 11 – відкидна панель; 12 – включення та контроль АЛСН; 13 – панель АЛСН;14 – лампа освітлення документів; 15 – вимикач лампи освітлення документів; 16 – світлозахисна панель;

17 – панель приборів; 18 – табло сигнальних ламп; 19 – табло приборів; 20 -ключ блокування перемикачів; 21 – покажчик ключа блокування; 22 – покажчик положення ГВ; 23 – панель пульту; 24 – регулятор яскравості приборів; 25 – манометр гальмівної магістралі; 26 – манометр гальмівного циліндру; 27 – манометр вирівнюючого резервуару; 28 – кнопка «Отпуск ЭПТ»; 29 – кнопка «Водоотвод гл. резервуаров»; 30 – манометр головного резервуару; 31 -кнопки свистка та тифона.

Крани управління електропневматичними гальмами розміщені праворуч від машиніста; там же знаходиться швидкостемір типу СЛ2М. Стовпчик ручного гальма на електровозах ЧС4 установлений під пультом з боку помічника машиніста. На електровозах ЧС4Т колонка ручного гальма змонтована на задній стіні кабіни за кріслом машиніста. На задніх стінах кабін електровозів ЧС4 розташовані також вимикачі та перемикачі, що не потребують періодичного включення з боку машиніста під час поїздки. За місцем помічника машиніста в другій кабіні розміщений також умивальник з гарячою і холодною водою та електроплитка для підігріву їжі.

У верхній частині кожної кабіни над лобовими вікнами розташований короб з освітлювальним прожектором. На електровозах ЧС4 у коробі прожектора є вентиляційні проходи для забору повітря в кабіни машиніста, там же встановлені тифони. Для опалення кабін на електровозах ЧС4 використовуються калорифери, а на електровозах ЧС4Т система кондиціювання повітря. Крім того, у пультах під ногами машиніста й помічника встановлені електричні печі. Там же встановлено калорифери обігріву лобових стекол. У вікнах, за допомогою профільної гуми закріплені спеціальні безосколочні стекла, що не пропускають теплові промені.

У нижній частині вікон змонтовані склоочисники з пневматичним приводом. Зовні вікна можуть обмиватися потоком води з бака, розташованого над пультом управління електровозом. У кабіні є три м’яких сидіння (одне відкидне). Сидіння машиніста можна регулювати по висоті та у горизонтальній площині. До стелі кабін за допомогою телескопічних стійок прикріплені світлофільтри. Для охолодження випрямних установок, тягових двигунів, тягового трансформатора, згладжуючих реакторів і резисторів ослаблення поля тягових двигунів електровози ЧС4, ЧС4Т обладнані системи примусової вентиляції.

Незалежні повітряні потоки спрямовані зверху вниз електровоза (рис. 7.25, а). Охолодне повітря осьовими вентиляторами (1, 4, 5) засмоктується через повітрозабірні пристрої (3), розташовані у верхній частині бічних стін електровоза по всій його довжині. З кожної сторони електровоза є по 12 рам з алюмінієвими жалюзі, під якими знаходяться повітряні фільтри. Призначення повітрозабірних пристроїв — очищати охолодне повітря від атмосферної вологи, снігу й пилу. Два осьових вентилятори (1) направляють повітря на охолодження випрямної установки (2) .

Після цього повітря викидається назовні через люк у підлозі електровоза. Узимку цей люк закривають і відкривають люк у стелі, завдяки чому створюється цикл охолодження випрямної установки. Повітря для охолодження тягових двигунів (11) від вентиляторів подається в розподільні канали (10), виготовлені з тонколистової сталі. Канали з’єднані з тяговими двигунами шкіряними хутрами. Нагріте повітря виходить в атмосферу через люки, розташовані у верхній частині остову тягових двигунів. Осьовий вентилятор (5) подає повітря для охолодження резисторів (6) ослаблення поля тягових двигунів, згладжуючих реакторів (7) і радіаторів (8) масляного охолодження тягового трансформатора (9).

Вийшовши з вентилятора, повітря розподіляється на два паралельних потоки і виходить в атмосферу через люк у підлозі електровоза. Крім того, передбачений викид повітря в кузов через люки в бічних стінках кожухів, що закривають резистори ослаблення поля. Узимку ці люки закриті, а влітку їх відкривають, завдяки чому охолоджується розташоване усередині кузова обладнання і створюється надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню запиленого повітря усередину електровоза через нещільності кузова. Система охолодження обладнання електровоза ЧС4Т (рис. 7.25, б), відрізняється від застосовуваної на електровозах ЧС4.

На електровозі ЧС4Т є чотири незалежних системи охолодження: тягових двигунів і напівпровідникових перетворювальних установок; тягового трансформатора; згладжуючих реакторів, і резисторів ослаблення поля тягових двигунів; гальмових резисторів. Як і на електровозах ЧС4, забір охолодного повітря вентиляторами електровоза ЧС4Т проводиться з верхньої частини кузова, розділеної на кілька відсіків (3) .

У двох крайніх відсіках над поперечними коридорами електровоза розташовані блоки гальмових резисторів (13) із призначеними для їхнього охолодження мотор-вентиляторами (14). Охолодне повітря засмоктується через бічні, горизонтально розташовані жалюзі (без фільтрів) і, пройшовши елементи резисторів, видаляється через такі ж жалюзі на протилежній стороні електровоза. Викид

Рис. 7.25 Схеми вентиляції електровозів ЧС4 -а), ЧС4Т – б):
1. 4, 5, 12 – осьові вентилятори; 2 – випрямна установка; З – повітрозабірні пристрої; 6 – резистори ослаблення поля; 7 – згладжуючі реактори; 8, 9 – масляні секції тягового трансформатора; 10 – розподільні канали; 11 -тягові електродвигуни

повітря з відсіку з гальмовими резисторами здійснюється під кутом до горизонтальної площини: нагору — для виключення можливості влучення гарячого повітря на людей, що перебувають на пасажирських платформах. Для охолодження тягового обладнання повітря засмоктується з відсіків, розташованих над машинним приміщенням. Через радіатори (8) масляного охолодження тягового трансформатора (9) повітря продувається двома осьовими вентиляторами (12).

Охолодження резисторів (6) ослаблення поля тягових двигунів і згладжуючих реакторів (7) здійснюється осьовим вентилятором (5). Охолодження тягових двигунів (11) і напівпровідникових перетворювальних установок (2) проводиться загальним осьовим вентилятором (4) підвищеної продуктивності. Нагріте повітря в основному виходить під кузов електровоза, а з напівпровідникових перетворювальних установок (куди воно видаляється з розподільних каналів (10)), повітря викидається у відсік з гальмовими резисторами. Як і на електровозах ЧС4, передбачений викид частини повітря в кузов електровоза.

Також вас може зацікавити:

Електрорухомий склад (електровози, електропоїзди) Електронний підручник (docx)